Директорка Володимир-Волинського ТІЦ розповіла, як прийшла у сферу туризму та які плани має на його розвиток у місті
Нещодавно Володимир-Волинський туристично-інформаційний центр підписав меморандум з іще двома ТІЦами області, цим самим публічно заявивши про те, що він уже діє.
Якими саме справами зараз займається його директорка, як прийшла у сферу туризму, які плани на його розвиток у місті має і як співпрацюватиме з громадою, розповідає Ірина Ковальчук – очільниця ТІЦу, – пише журналістка Віталіна Макарик для газети “Слово правди”.
Народилася у Володимирі, тож місто мені не просто знайоме – рідне. Ступінь бакалавра здобула за фахом «Музейна справа та охорона пам’яток історії та культури», а магістра – за спеціальністю «Музеєзнавство, пам’яткознавство, культурний туризм». Галузь знаю і з теоретичного, і з практичного боку. На практиці колосальний досвід здобула, волонтерячи, а потім і працюючи у туристично-інформаційному центрі міста Луцька.
У студентський час старалася долучатися до всього, що викликало інтерес. Якось нас запросили у волонтерський корпус луцького ТІЦу. Мені було цікаво спробувати себе у професії, у роботі екскурсовода, втілити всі отримані теоретичні знання на практиці. Через деякий час, при розширенні штату, перейшла на роботу в ТІЦ у ролі менеджерки з туризму. Спершу говорили про те, що це буде робота «на літо», але те літо затягнулося фактично на три роки, а я отримала дуже цікавий досвід.
Основна мета роботи будь-якого ТІЦу – це надання інформаційних послуг. За нею, як правило, вимальовується інша діяльність, залежно від того, як у кожному місті вибудовується структура розвитку туризму.
Я, окрім особистого обслуговування відвідувачів, відповідей на їхні запитання через соцмережі та пошту, була залучена також до реалізації сувенірної продукції, надання послуг велопрокату, екскурсійної роботи, організації спрямованих на розвиток туризму міських заходів, тематичних екскурсій, воркшопів, кінопереглядів тощо. ТІЦ брав участь у масштабних загальноміських заходах, представляв місто на міжнародному рівні та внутрішньогалузевих конференціях і виставках всередині країни.
Ця робота подарувала масу інсайтів. Туристи – дуже цікаві люди. Бувають голодні, втомлені, але, як правило, вони добрі, позитивні, відкриті до нового. Тому й працювати із ними цікаво. Але головне – я переконалася, що і в Україні туризм може бути прибутковою справою, якщо підійти до цього комплексно. Тому комплекс заходів, які потребує туристична галузь нашого міста, окреслила у своїй програмі з розвитку ТІЦу.
Не приховуватиму очевидного: проблемних місць вистачає, і роботи потрібно зробити багато. Її я розділила на п’ять основних напрямків.
Першим пунктом, якого, на мою думку, потребує наше місто, є маркетинг та промоція громади за її межами. Про Володимир і його пам’ятки добре знають в історичних наукових колах. Треба розширювати цільову аудиторію, яка потенційно зацікавлена містом. Я бачу у Володимира великий потенціал для спокійного, затишного сімейного відпочинку. Звісно, і для цього потрібно докласти зусиль, спільно з місцевим бізнесом, щоб розширити спектр пропозицій.
Наразі Володимир може стати оазою для відпочиноку від напруженого життя у мегаполісі, затишних, розмірених прогулянок. Можна говорити про окрему атракцію острова на Риловиці, коли парк буде повністю завершений, окремим пунктом може стати – знайомство з волинською видрою, яку дітки залюбки підгодовують. Але цього мало, наше спільне завдання – створити цікавинки, які стосуватимуться не лише архітектури і пам’яток, а також будуть актуальними як для дітей, так і для дорослих.
Зараз існує тренд на «інстаграмість». Люди хочуть потрапити в гарну «картинку», зробити красиві світлини. Вони можуть мандрувати в нові місця суто заради цього. І буде чудово, якщо ми у зможемо їм таку «картинку» запропонувати.
Важливо також, щоб туристи мали причину не лише приїхати, а й затриматися тут на довше. У нас є прекрасні митці, і той факт, що Володимир – затишний куточок для людей мистецтва, також варто популяризувати. У нас створюють шедеври і рекорди. Анатолій Бойко уже сам як туристичний об’єкт, знайомство з ним є достатнім приводом навідатися до міста. А ще у його майстерні можна спробувати і собі створити візерунок на яєчній шкарлупі. Така нагода, мабуть, більш ніде не трапиться. Олег Дубинчук надає дереву друге життя, а його садиба виглядає як музей. Є ціла плеяда талановитих художників, писанкарів. Мистецький потенціал грандіозний. Тож ми можемо говорити і про те, що якщо хочеш знайти своє натхнення – приїзди у Володимир.
Історія – це потужний кластер, спадок, залишений нам попередніми поколіннями. І з нею теж треба працювати, й не мало. Але варто також пам’ятати, що обличчя міста творять ті люди, які живуть у ньому зараз. Вони – найбільша цінність. Тож якщо підсумувати, я виділяю роботу за трьома напрямками – історія міста, його князівська велич, мистецька сучасність та Володимир як затишне місто, куди можна приїхати на йога-ретрит, насолодитися тишею, просто відпочити душею від метушні великого мегаполісу.
Список інфраструктурних, організаційних проблем мені знайомий, ба більше, я могла б його продовжити вдвічі. Але дивлюся на них не як на перелік причин, через які нам не слід братися за туристичну роботу, а як на ряд викликів, з якими треба впоратися. Ми ж хочемо бачити місто кращим, ніж воно є зараз? То давайте до цього йти. Я всіма своїми силами, знаннями і можливостями працюватиму над тим, щоб місто вийшло на новий туристичний рівень. Але щоб до нас приїхали туристи, їх потрібно запрошувати і, що не менш важливо, зустрічати.
Звісно, не всі проблеми – компетенція ТІЦу, тому запрошуватиму до співпраці і представників бізнесу, й активних та дотичних до створення культурного продукту містян. Хочу співпрацювати з представниками громади поблоково: з істориками, краєзнавцями, митцями, художниками, представниками місцевого бізнесу, зокрема готельно-ресторанного. Хочеться, щоб ця співпраця була цікавою, плідною і корисною для усіх сторін.
Що ТІЦ може робити уже – створювати нові туристичні маршрути, не лише історичні. Вони мають включати в себе і вело екскурсії, і театралізовані дійства, і знайомства з митцями, і відвідини об’єктів воєнної історії. Тут можна фантазувати й експериментувати, аби максимально використати той потенціал, який є у місті.
Одне із завдань, яке ставлю перед собою, – підвищення кадрового забезпечення галузі. Людей, які мають освіту у сфері туризму, в місті небагато. І якщо говорити про той же волонтерський корпус, мені цікаво залучити до нього активних свідомих людей, які зацікавлені в розвитку туризму, для яких проводити лекції, семінари, навчання для гідів. Хочеться бачити, з ким ми можемо будувати співпрацю. У нас уже є люди, які цікавляться цією сферою. Але будемо раді новим знайомствам.
Планую вести активну роботу зі студентством. З досвіду власних студентських років знаю: теорія – це добре, але треба застосовувати її на практиці. Це можливість залучити молодь до нашої діяльності вже сьогодні, допомогти їй набратися професійного досвіду і спонукати працювати тут, а не виїжджати десь далеко. Уже ведемо співпрацю з ЛНТУ і Східноєвропейським національним університетом, мали зустрічі з їхніми студентами.
У місті є чудові екскурсоводи, які ведуть екскурсійну діяльність, тож хочеться налагодити алгоритм співпраці з ними. Є гіди, що працюють на приватній основі й не є працівниками історико-культурного заповідника, або ж музею. Ми раді співпрацювати з усіма, популяризувати всі організації, всіх екскурсоводів, які є у нашому місті.
Звісно, не йдеться про безоплатну експлуатацію фахівців, якою вже мені докоряють. Радше про те, аби звертатися за порадами і консультаціями до місцевих експертів, цікавитися їхнім баченням, залучати їх – звісно, з їхньої згоди – до цікавих спільних проектів. Волонтерство – це взаємовигідна співпраця: і організація матиме якийсь плюс, і волонтер отримає досвід, нові контакти, цікаві спогади. Для студентів це взагалі безцінно – спробувати себе у майбутній роботі, перевірити, чи подобається вона, чи є бажання продовжувати нею займатися і надалі.
Співпраця з фаховими екскурсоводами полягатиме у створенні нових маршрутів, «брейнштормах» для розвитку туристичної сфери. Якщо поставити собі за мету, щоб у нас було багато хороших екскурсоводів і всі мали роботу й достойну оплату, це ж і для міста піде на користь. Завдання в тому, щоб зробити так, аби навіть для середньостатистичного туриста, який не дуже хоче отримати екскурсію, а бажає сам прогулятися по місту, була така можливість – зайти на вали, побачити підземелля, відвідати музей.
Ще одна форма співпраці з активною громадськістю – це Школа амбасадорів. Зараз є такий тренд, коли відомі уродженці певного міста знімають фото- чи відеотур по ньому (такий проект робив, зокрема, Ukraїner), або просто місцеві жителі презентують його. Тоді і в туриста є бажання приїхати подивитися. Чернігів і Дрогобич запускали Школи амбасадорів, націлені на певні групи людей. Це цикл лекцій, де розповідають про місто, історичні принади, опції, які, можливо, не всім відомі, але доступні туристам. Слухати їх можуть не тільки публічні люди, але й ті, хто найчастіше комунікує з приїжджими – наприклад, таксисти.
Ще один важливий напрям діяльності – залучення додаткових коштів у розвиток міста. Це екскурсійна діяльність, прокат велосипедів – це все спрямовано на те, щоб заробляти і менше бюджетних грошей витрачати на ТІЦ. Будемо залучати волонтерів до проектної діяльності, грантові кошти дадуть змогу втілювати проекти, заощаджуючи фінанси з міської казни.
Чим зараз займається директорка ТІЦу? Не дуже творчими справами, якщо чесно. Переважно документаційними, бюрократичними клопотами. Зараз ми на етапі укладання документів, плануємо починати тендерні закупівлі на облаштування приміщення ТІЦу. Бо щоб туристично-інформаційний центр запрацював на повну силу, його ще треба побудувати за міжнародним сертифікованим стандартом – принаймні, це собі ставлю за мету.
У новому статусі вже провела перші екскурсії. Сподобався відгук туриста, який сам родом з Чернівців, а мешкає в Ізраїлі. Він сказав: «Ви класні, бо у вас є історія, є певна інфраструктура, отже, маєте від чого відштовхуватися і з чим працювати». Туризм працює за законами економіки: є попит, буде і пропозиція. Як збільшиться потік туристів, з’явиться більше готелів, кав’ярні оживляться, почнуть пропонувати щось цікаве.
Кожна з наявних пам’яток потребує вдосконалення. Якісь уже просять про ремонт, десь потрібно додати щось для туристичної інфраструктури, десь слід налагодити ліпшу комунікацію, щоб для туриста не було проблемою оглянути пам’ятку, щось просто випадає з уваги. Напівзабуті пам’ятки теж потрібно долучати до туристичних маршрутів.
Меморандум про співпрацю з іще двома волинськими ТІЦами, як мінімум, сприяє тристоронньому діалогу, обміну туристами, побудові маршрутів областю, які включатимуть Володимир. Хочемо сформувати комплексну туристичну пропозицію Волині, щоб гості мали ширше уявлення про пропозицію та потенційні атракції. Потрібно формувати кластер, що сприятиме створенню обласного туристичного продукту.
Найближчим часом планую комплекс зустрічей з представниками громади та приватного сектору. Зібрати істориків, художників, бізнесменів, обговорити взаємодію для розвитку туризму, озвучити конкретні пропозиції, почути їхню думку. В мене є бачення, як міста розвивають туризм. Але копіювати їхні ідеї та напрацювання – це зі старту програшна стратегія. Для початку треба зануритися в те, хто ми. Які маємо особливості, яке наше місто, що унікального можемо запропонувати. І на свій продукт запрошувати туриста.
