Бійців 51-ї бригади, які були в полоні можуть визнати “постраждалими” та “злочинцями”?

Каральна система військової прокуратури добралась і до тих бійців, що перебували в полоні.

Саме так пише на своїй сторінці у фейсбук адвокат Василь Нагорний.

“Щоразу, коли звільняли наших полонених, всі щиро раділи і з полегшенням видихали – ну ось ще чиясь мати, дружина, дитина дочекались… Шоком для мене стало звернення вже двох бійців 51 ОМБР, колишніх полонених, за правовою допомогою, яких викликали у військову прокуратуру і запропонували підписати угоду про визнання вини та отримати «условку» (в разі відмови пообіцяли 5 років). По-перше з людських міркувань – це, м’яко кажучи, не порядно по відношенню до бійців, які пройшли знущання в полоні, по-друге якось дивно воно виходить: СБУ визнало полонених бійців потерпілими у кримінальних провадженнях, а прокуратура хоче визнати злочинцями… Ну хіба з нас росіяни не будуть сміятись?

Історія бойового шляху 24-річного розвідника, сержанта Володимира Козака така як і в тисяч інших хлопців призваних без медогляду за першою, «дикою» мобілізацією. Пройшов всю Донецьку та Луганську області. Якось, разом з побратимами взяв у полон 9 росіян, розраховував, що подякують, дадуть відпустку, але приїхали потрібні люди, пофоткалась і зарахували їхні заслуги собі.

25 серпня 2014 року Володимир Козак, разом з іншими бійцями потрапив в полон. Про ті дні він згадує не охоче. Йому повезло, у вересні обміняли… Далі госпіталь, відпустка, госпіталь, реабілітація, знову направили в Луцький госпіталь, але головний лікар чомусь сказав приїхати через 3 місяці. Поїхав у Володимир-Волинську частину – наказали сидіти дома і чекати дзвінка, щоб перевести його у військовий комісаріат. Сидів, чекав, ніхто так і не подзвонив. Далі демобілізація, аж 500 грн. «дємбєльських»… і як подяка за сумлінну службу – виклик до військової прокуратури, де повідомили, що він в січні самовільно залишив частину.

Про психологічний стан та стан здоров’я не буду говорити, я не лікар. Але коли Володя нещодавно в районній лікарні проходив обстеження, то лікар-окуліст подумала, що він знущається, коли каже, що бачить в неї на руці 7 пальців. Виявилось, що хлопець на одне око практично не бачить, лікарка каже, що це сталось на фоні стресу. Вже волонтери домовляються про обстеження…Та й в госпіталі ставили діагноз «посттравматичний синдром», але так і не довели справу до кінця. Ніякої матеріальної допомоги чи реабілітації за програмами не мав, бо відразу вийшов на роботу…”, – написав Василь Нагорний.