У Володимирі ВетеранХаб відзначив річницю роботи й продовжує підтримувати фронтовиків
Журналісти «БУГу» відвідали ВетеранХаб у річницю створення простору, поспілкувалися з головою ветеранської організації Віктором Вільчинським, ветеранами та психологом Ксенією Обороновою, щоб дізнатися, як у Володимирі підтримують тих, хто повертається з війни.
Ветеранський хаб у Володимирі, який святкує своє першу річницю, став важливим осередком підтримки для тих захисників, які пройшли війну і повернулися додому. Організація була створена рівно рік тому з ініціативи ветеранів, щоб допомогти бойовим побратимам адаптуватися до мирного життя після повернення з передової. За цей час хаб став місцем, де ветерани можуть знайти підтримку, спілкування та психосоціальну допомогу.
Ідея створити у Володимирі простір для підтримки ветеранів виникла ще у 2016 році, однак реалізувати задум у форматі ветеранського хабу вдалося лише після початку повномасштабної війни у 2022 році.
“Ідея та була давно вже, просто що вже після повного масштабу, як ми поверталися, то зібралася у нас така ініціативна група і ми все-таки спробували втілити то в життя”, – згадує голова організації Віктор Вільчинський.
Навесні 2023 року розпочались перші обговорення, а вже влітку команда з шести ініціативних учасників почала активно діяти. У день відкриття хабу керівник не міг бути присутнім особисто – служив у силах оборони, однак згадує ті миті з гордістю та теплом:
“Мені скидали фотки, відео. І це було прикольно, піднесено так, що нарешті зробили це. Хотілося би бути тут на місці, але, на жаль, я ще був на службі”.
Рік роботи для організаторів – не просто дата, а підтвердження того, що справа жива і потрібна.
“Це не так, як буває в багатьох громадських організаціях, що перший сплеск йде, а потім воно загасає. А тут – ми розрослися. Це показник того, що людям подобається, що ми рухаємося в правильному напрямку” – розповідає пан Віктор.
Він визнає – оцінювати роботу мають ті, хто звертався по допомогу. Але сам особисто вірить у розвиток і має амбітні плани:
“У нас плани, як в Наполеона (сміється ред.), – дай Боже, щоб вони збулися. Хочемо вийти не тільки на місцевий, а на всеукраїнський рівень. А, можливо, і міжнародний”.
Про важливість простору для фронтовиків говорять не лише засновники, а й самі ветерани, які регулярно відвідують хаб.
«Це другий дім. Тут люди, які однозначно пережили те саме, що і ти. Тут можна просто бути собою… Поговорити, випити кави і просто видихнути», – каже один із ветеранів.
Саме розуміння та довіра – головні цінності, які тут панують. Бо в цивільному житті рідко вдається відкрито говорити про те, що болить.
«Про такі речі ти просто не поговориш із звичайною людиною. Вона цього не зрозуміє, бо вона там не була», – зазначають учасники простору.
Особливо важливим є перший крок – просто прийти.
“Прийти на каву і просто поговорити. Дуже багато людей замикаються після повернення. Але коли приходять сюди вперше – вони розуміють: тут свої, можна відкритися”, – говорять ветерани.
Та попри підтримку всередині спільноти, хлопці відкрито говорять: суспільство в цілому не готове до їх повернення.
“Люди просто не розуміють. Вони живуть своїм життям. Їм важко зрозуміти, що ми пережили. Задають дурні питання: чи когось ти … А ти просто хочеш, щоб тебе не чіпали”, – відверто діляться хлопці.
Зараз у хабі є все необхідне для ветеранів, але головне – це людяність, підтримка і бажання зробити так, щоб інші, хто повернеться після них, не були наодинці зі своїм болем.
Ксенія Оборонова, психолог ВетеранХабу у Володимирі, розповідає, що найбільше працює з родинами військових: дружинами та дітьми. Звернень від ветеранів менше, але їх кількість поступово зростає.
Найчастіше люди звертаються через переживання втрати, депресивні стани, тривогу за близьких. За словами психолога, адаптація після повернення з фронту – це тривалий і складний процес, який потребує підтримки не лише для ветерана, а й для його родини.
Фахівчиня наголошує, що кожен випадок унікальний, і не кожен ветеран обов’язково потребує психотерапевта. Важливо створити безпечний простір, де людина може бути почутою без осуду чи надмірної цікавості. Вона зазначає, що суспільству ще бракує готовності до повноцінного прийняття ветеранів:
“Ми ще не побачили це все у всьому обсязі. Будуть нові виклики, з якими доведеться розбиратися”, – розповідає психологиня.
Пані Ксенія закликає до такту в спілкуванні з ветеранами: не ставити незручних запитань, не нав’язувати порад і пам’ятати, що перед вами – перш за все людина.
Зараз фахівчиня проходить додаткове навчання в напрямку клієнт-центрованої терапії та планує розширювати свої можливості як клінічний психолог, аби ще ефективніше допомагати тим, хто повертається з війни.
Річниця – це важлива подія для хабу не лише як для організації, а й для всіх ветеранів, адже, попри усі труднощі, вони зуміли створити простір для відновлення, де кожен зможе знайти свій шлях назад до мирного життя. І бажання у хлопців на всіх одне:
“Щоб було недарма. Щоб це все не повторилося. Щоб наші діти ніколи не переживали те, що пережили ми“.
Читайте також:
ВетеранХаб у Володимирі: якою має бути допомога захисникам, що справді працює.
