В Устилузькій громаді облаштують два «грантових» пасовища
«Підвищення рівня компетентності жителів Устилузької міської територіальної громади в галузі молочного тваринництва для забезпечення належного рівня продовольчої безпеки», що фінансується програмою «U-LEAD з Європою» – реалізацію такого проєкту обговорили під час зустрічі в Устилузі за участі голови міської ради Віктора Поліщука, експертів програми, представників сімейних молочних ферм, які діють у громаді, жителів Зорянського старостинського округу, інші запрошені учасники та мешканці ТГ.
Проєкт покликаний підтримати селян, які утримують чи мають бажання утримувати велику рогату худобу та займатися виробництвом молока, а надалі, можливо, і його переробкою, пише журналістка газети ” Слово правди” Валентина Тиненська.
Першим кроком у реалізації цього проєкту стане облаштування двох пасовищ на території громади – у селах Зоря та Ворчин, загальною площею 30 гектарів. Тут посіють суміш багаторічних трав, встановлять електропастуха, а також придбають аналізатор якості молока. Крім цього, планують ряд інших заходів, зокрема, навчання для всіх охочих утримувати корів та мати з цього прибуток. Та на початковому етапі реалізації проєкту вирішили обговорити проблеми молочної галузі, почути про труднощі у веденні господарства, з якими стикаються фермери, що утримують значне поголів’я ВРХ, щоб разом шукати шляхи їх розв’язання.
Експерти проєкту окреслили загальну ситуацію щодо виробництва молока в Україні, навівши статистичні дані, які підтверджували, що поголів’я худоби щороку зменшується, а через війну Україна недоотримала майже мільйон тонн молока. Люди в селах залишаються без роботи, тож проєкт допоможе не тільки зберегти і примножити поголів’я худоби, але, головне, навчить, як на цьому заробляти.
Облаштування пасовищ представники програми називають лише першим етапом й сподіваються, що це стане поштовхом до масштабнішої діяльності і, можливо, навіть до заснування на теренах громади сироварні. Вони запевняють, що готові усіляко сприяти, консультувати та допомагати. Проміжні результати презентують уже у серпні цього року на обласному форумі “Роль громади у забезпеченні продовольчої безпеки”, у якому візьмуть участь представники всіх 54 громад Волині.
За словами експертів проєкту, на державному рівні приймаються програми задля забезпечення зайнятості і самозайнятості населення, якими можуть скористатися господарники. Також є ряд проєктних пропозицій, які теж мають на меті допомагати громадянам розвивати свою справу. Серед таких –проєкт “Сімейні молочні ферми”, який реалізовує компанія “Укрмілкінвест”. Участь у ньому беруть дві сім’ї з громади. Тож вони, як ніхто, знають про усі нюанси ведення молочного бізнесу.
Валентина Базюк із Хотячева, у чиєму господарстві 20 корів, звернула увагу на те, перш ніж облаштовувати пасовища у селах, потрібно опитати тамтешніх жителів, чи планують вони й надалі тримати корів, адже облаштування місця для випасу це лише частина справи. Корови випасаються лише 4-5 місяців, однак уже з липня їх потрібно догодовувати, аби мати кращі надої. Тож чи достатньо мешканці мають землі, аби самостійно вирощувати корми. Також не менш важливо, чи мають усю необхідну техніку.
“Ми, наприклад, могли б тримати більше корів, але потрібно мати, чим їх годувати. Нерентабельно утримувати корову, яка дає 10-15 літрів молока, адже це дуже мало. Треба її добре нагодувати, щоб дала 25-30 літрів, – каже пані Валентина. – Через низьку вартість молока, нам взагалі невигідно працювати, майже не заробляємо, на відміну від великих молокозаводів, які купують у нас молоко за 8 гривень за літр, а продають у кілька разів дорожче. Хоч ще гривню отримуємо як доплату від проєкту, все ж ціна низька, тож я домовилася із компанією, що виплачуватиму їм певну суму, а молоко реалізовуватиму сама. Також виготовляю сметану, кисломолочний сир, бринзу”.
Звернула жінка увагу на те, що проєкт хоч і готовий допомогти з кормами, однак коштують вони недешево, та й вартість доставки чимала.
“За 20 тонн силосу я плачу 45 тисяч гривень, а 15 тисяч гривень – за доставку. То скільки ж надоїти молока, щоб ці витрати покрити?”, – бідкається жінка.
На відміну від Валентини Базюк, чиї корови на прив’язному утриманні, Олександр Панасюк з Рогожан своїх корів у теплу пору року випасає на пасовищі.
“На громадському пасовищі, яке має площу близько 20 гектарів, я власним коштом висіяв суміш трав, встановив електропастуха, провів воду й облаштував поїлки. Там разом із моїми коровами, яких маю 80, випасаються також корови односельців. Тож облаштування таких пасовищ у громадах вважаю потрібною справою. Виходить, що 5-6 місяців корови матимуть даремний корм. Але, щоб їх годувати в інші місяці, потрібна кормова база. Я всі свої землі та орендовані засіваю травою. На одну корову потрібно мати близько двох гектарів землі», – зазначає фермер і теж наголошує, що було б добре, якби корми для корів заготовляли десь поблизу, щоб здешевити їхню доставку” – зазначає чоловік.
Як варіант для впливу на цінову політику щодо вартості збуту продукції, чоловік називає кооперацію з іншими фермерами чи господарствами. Адже якщо в одному місці здаватимуть великий обсяг молока, це дозволить ставити вимогу про збільшення його вартості. Два роки тому він проявив таку ініціативу і в результаті утворився невеликий кооператив, куди увійшло ще кілька односельців. Олександр пояснює, що у Рогожанах лише десять корів, які утримують в основному сім’ї, у яких виховуються малі діти, або ж люди, що реалізовують на ринках свою городину, овочі і заразом молочку.
Щодо перспектив переробки молока відразу на фермах Олександр зазначає, що вивчав таку можливість, їздив переймати досвід на сироварню від “Укрмілкінвест”. Однак, для налагодження цього процесу теж потрібно докласти чимало зусиль, а, можливо, й залучити додаткових працівників. Та це – непогана перспектива. Все ж, на думку, чоловіка, у громаді сироварня має бути одна, адже затрати на одному великому виробництві будуть меншими, ніж на кількох малих, також виникне можливість закуповувати сировину та складники за гуртовими цінами, зменшуючи собівартість готової продукції.
Ще одне актуальне питання для молочних господарств стосується місць реалізації продукції. Пан Олександр пропонує, наприклад, організувати від громади обладнані холодильниками кіоски на ринках в Устилузі, Нововолинську, Володимирі, де під своєрідним брендом громади чи окремого кооперативу реалізовувалося б молоко і молочна продукція, а це, найперше, кисломолочний сир, сметана, йогурти, а у перспективі й напівтверді та тверді сорти сирів.
Про особливості й складнощі у виробництві крафтових сирів розповів Юрій Михалець, який уже кілька років займається сироварінням.
“Уже майже тридцять років я займаюся виробництвом сільгосппродукції. Маю 100 гектарів землі – частина паї, частина орендовані у населення. П’ять років тому почав займатися тваринництвом, свинарством, мав майже 50 голів свиней, а роки три тому господарство поповнили дві кози, зараз стадо нараховує близько 30 голів, є корова.Мене зацікавило виробництво сирів, тож почав займатися цією справою, вивчати її досконало”, – розповів про свій досвід Юрій Борисович і зазначив, що облаштування пасовища – це найперший крок на шляху до забезпечення продовольчої безпеки краю.
Щодо створення необхідної на теренах громади кормової бази, фермер почав у цьому напрямку працювати й придбав “силосну” кукурудзу, якою має намір засіяти 17 гектарів поля, однак нині вивчає можливості її подальшого збуту.
Розповів учасникам круглого столу Юрій Михалець і про ряд труднощів, які можуть спіткати виробника крафтових сирів. Однак наголосив, що такі сири – це можливість годувати країну доброякісним продуктом. Потрібно вивчати питання глибше, адже цілком можливо забезпечувати місцевих виробників напівфабрикатів, заклади громадського харчування, а також школи й дитсадки продукцією, виготовленою у громаді.