В Україні святкують День ЗСУ: історія армії, забобони і цікаві факти

В Україні 6-го грудня відзначають День Збройних сил, заснований у день схвалення відповідного закону в 1991 році. Що цікаво, дата святкування символічно збігається зі стартом Першого зимового походу армії УНР – початком однієї зі славетних сторінок української армії.

Більше про історію створення і становлення українського війська, його чисельність, підрозділи, а також забобони, традиції та інші цікаві факти про ЗСУ – читайте в матеріалі від 24 каналу.

Як формувалося українське військо

У 1917 році постала Українська держава. Спершу вона була автономією у складі Російської імперії, але згодом стала повністю незалежною Українською Народною Республікою. Тоді ж стало гостро необхідно створити власну боєздатну армію. Причиною слугували активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами.

Українське військо формувалося на національних засадах і традиціях, написав у матеріалі для “АрміїInform” військовий реконструктор, краєзнавець Андрій Мацьків. Так, рядові називалися козаками, а командири – підстаршинами і старшинами. З’явилися окремі ранги (військові звання), що відрізнялися від іноземних, – ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник.

Офіційною назвою української армії часів УНР була “Військо і Флот УНР”, хоча флоту тоді й не було. Також у наказах вживали назву “Армія УНР”. Бойове ядро армії, яке брало постійну участь у військових діях, називалося “Дієва армія УНР” – скорочено ДА УНР.

Бої, перемоги та поразки Армії УНР

У 1919 році Армія УНР разом із головним отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР. Це сталося після важких поразок у боях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також після епідемії тифу.

У Новоград-Волинському повіті військо опинилося у “трикутнику смерті”: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня.

4 грудня у Новій Чорториї поблизу Любара Петлюра зібрав військову нараду. На ній були також полковник Василь Тютюнник та начальник штабу, полковник Євген Мєшковський і начальники 5 збірних дивізій. Говорили про можливість припинення відкритої і перехід до партизанської боротьби в тилах противника. Проте того дня так і не вдалося ухвалити спільне рішення.

6 грудня відбулася друга нарада, на якій головував прем’єр-міністр Ісаак Мазепа. Після довгих дискусій і суперечок вирішили ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд по тилах противника. Таким чином планували зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами для спільної боротьби, завдати окупанту втрат і знищити, де це можливо, його окупаційний апарат та інфраструктуру.

Перший зимовий похід

6 грудня 1919 року козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР вирушили в рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Це були військові, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін. Діяли вони під командою Михайла Омеляновича-Павленка, підвищеного у ранзі генерала.

Цей похід названий Першим, бо у 1921 році був ще й Другий похід під загальним командуванням Юрка Тютюнника. А зимовим похід назвали тому, що почався з початком зими і протривав до 6 травня.

Учасниками Першого зимового походу були від 5 до 10 тисяч людей – шабель (кіннота) і багнетів (піхота) з артилерією.

Значення походу і допомога поляків

Армія, яка продовжує боротьбу проти “червоного” окупанта, дала підстави Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Юзефом Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків. Мовилося саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську.

Поява армії у глибокому тилу ворога вселяла українцям надії на звільнення рідної землі. Адже внутрішня ситуація в Україні була вкрай важкою, люди ані не бачили уряду, ані не чули про його діяльність.

За час походу Дієва армія мала низку успішних боїв і здобула декілька населених пунктів: Умань, Бобринець, Вознесенськ. Там отримали і багату військову здобич: козаки добре вдяглися і взулися, а головне – поповнили боєкомплекти.

Згодом армія вирушила у район Ананьїва і Балти. Там добряче допомогла повсталим селянам. Ще згодом – вирушила на допомогу Галицькій Армії, дві бригади якої виступили проти більшовиків.

Загалом за час Першого зимового походу близько 50 боїв. Закінчився похід 6 травня 1920 року. Тоді біля села Писарівка частини Дієвої армії зустрілася з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, що діяла у складі 6-ї польської армії.

Повсюди лунає гучний козацький поклик “Слава Україні й головному отаману Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!
– мовилося щодо цього в рапорті Удовиченка Петлюрі.

Того ж дня відділи 3-ї польської армії увійшли в Київ. І вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника Марка Безручка.

Лицарі Ордена Залізного Хреста

19 жовтня 1920 року за підписом Петлюри заснували нагороду “Залізний хрест за зимовий похід і бої”. Це був єдиний бойовий орден Армії УНР.

Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу. Вони іменувалися “Лицарями Ордена Залізного Хреста”.

• Знак ордена №1 одержав командарм Михайло Омелянович-Павленко,
• №2 – начальник штабу в зимовому поході генерал Юрко Тютюнник,
• №3 – командир 2-ї Волинської дивізії генерал Олександр Загродський.

Загалом нагороди отримали до 4 тисяч козаків і старшин. Лицарі ордена вирішили відзначати 6 грудня свято відзнаки Залізного Хреста.

Дивіться відеоролик, знятий у 2019 році до 100-річчя Першого зимового походу:

Закон про ЗСУ і подальші звитяги війська

Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу – 6 грудня в 1991 році парламент вже незалежної України ухвалив закони “Про оборону України” і “Про Збройні Сили України”. Вони стали продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР.

Цього ж дня затвердили текст військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов.

А ще в цей день розірвали союзний договір від 30 грудня 1922 року. Цим було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини – визволення від більшовицької окупації України.

У 2014 році свої перші рейди у війні на Донбасі тилами російсько-терористичних військ здійснили сучасні українські військовослужбовці. Найвідомішими стали рейди 95-ї ОАБр і 80-ї ОДШБр із приданими підрозділами. Під час цих рейдів були виконано бойові завдання з деблокування оточених підрозділів ЗСУ і суттєво підірвані плани зі збройної агресії проти України.

Склад сучасних ЗСУ

На сьогодні до складу ЗСУ входять:

• Сухопутні війська,
• Повітряні і Військово-морські сили,
• Десантно-штурмові війська,
• Сили спеціальних операцій,
• Внутрішні війська,
• Державна прикордонна служба,
• Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту ДСНС.

Кожна з цих частин має свій професійний день, тому 6 грудня – День ЗСУ – своєрідне об’єднання всіх військовослужбовців країни.

Найбільша кількість військових – у сухопутних військах. До них належить артилерія й авіація, механізовані й танкові підрозділи, високомобільні десантні та ракетні війська.

Чисельність ЗСУ

З 2014 року чисельність ЗСУ почали збільшувати. На початку війни на Донбасі українська армія складалася з 184 тисяч людей. Тоді армія стала контрактною, а призов залишився лише у внутрішні війська.

Вже станом на початок лютого 2018 року чисельність ЗСУ зросла до 255 тисяч людей. З них 170 тисяч контрактників.

Скільки жінок у ЗСУ

Станом на 2020 рік в ЗСУ служать 58 тисяч жінок. Таку цифру назвав заступник міністра оборони з питань європейської інтеграції Анатолій Петренко.

Також жінки складають 10% військових, які виконують завдання в Операції Об’єднаних сил.

227 жінок-військових нагороджені вищими державними нагородами, на жаль, 10 – посмертно.

У нас у цьому році з того комплекту нових контрактів, які уклали жінки, 70% – на командних посадах. Близько 2 тисяч дівчат вступили до вищих навчальних закладів. Це майбутні офіцери,
– розповів заступник глави Міноборони.

За даними сайту Міноборони, в ЗСУ служить такий самий відсоток жінок, як і в арміях НАТО. 10,6% особового складу ЗСУ становлять жінки. У НАТО в середньому – 10,9%.

Нові традиції в ЗСУ

Один з найважливіших кроків у зламі радянської традиції – зміна військового привітання з “Бажаю здоров’я” на “Слава Україні – Героям Слава”. Замінили також і суто більшовицьке звертання “товариш” на “пан”.

Змінили кольори беретів. Так, десантники і морські піхотинці відмовились від радянської нелогічної традиції блакитних та чорних беретів. Натомість одягнули берети кольорів марун та морської хвилі, приєднавшись до світового армійського братства.

З початком війни на Донбасі військові частини позбавлялись радянських почестей та нагород, прощаючись назавжди з радянським минулим. Запровадили українські почесні назви для нагород. Із забуття повернулися герої української військової історії, зокрема король Данило, Чорні Запорожці, Холодний Яр, Петро Дорошенко та багато інших.

Великою традицією стало зустрічати тих, хто повернувся з війни на сході України. Згідно з традицією. Що склалася, військовослужбовці йдуть до частини поважним кроком через місто, а цивільні їх зустрічають, вітають з поверненням.

Армійські забобони

• Перед тим, як залізти в кабіну, пілот за годинниковою стрілкою обходить літак. Це і ритуал, і безпека. У війську це називають вітання з літаком, вказано у матеріалі “Армія FM“.
• Перед вильотом пілоти не фотографуються. Це погана прикмета.
• Коли видають сухпай на 1 день і кажуть, що ненадовго, готуйся до тижня бойових виходів.
• Коли комбат каже “Так, є цікаве завдання… “, готуйся добряче попітніти.
• “Йдемо на лєгкє!” Як наслідок тягнеш на собі кілограмів 30.
• Не останній раз, а – крайній. З початку війни на Донбасі це стало головним правилом не тільки військових, але й цивільних. Всі лякаються останнього разу.
• “Через 15 хвилин нарада”. Можеш спокійно приходити через пів години. Як правило наради починаються не вчасно. І тривають вони не обіцяних 15 хвилин.
• Сапери ніколи не рахують знешкоджені міни. Кажуть, що будь-якому ліку є кінець. Тому можете не питати у сапера, скільки мін чи розтяжок він знешкодив.
• Будь-який “зальот” кого-небудь у взводі – “От бачиш, через нього ти не йдеш у відпустку”. Провинився один, а страждають всі.
• Не пити перед бойовою стрільбою на полігоні. За порушення перший снаряд завжди падав поблизу своїх.
• На заняттях з водіння або ж стрільби не можна дозволяти кому-небудь вистрелити або проїхатися після закінчення тренувань. Все закінчується дуже погано.
• Не голитися перед важливим завданням.
• Перевірка – до сверблячки.
• Понтонери не курять біля переправи.
• Якщо обіцяють короткий робочий день, будеш працювати без обіду і до 21:00.
• Не рекомендують фотографуватися зі зброєю. Це погана прикмета.
• Не голитись перед стрибком з парашутом.
• Перед виходом на завдання не говорити “коли ми повернемося…”.
• У наряді бажають не легкого чергування, а нудного.
• Не прощатись!
• У льотчиків немає літака з номером 13.
• Не знімати ”прогазовки” і перед зльотом.
• На кабіну не можна казати “кришка”. Не хвіст, а – кіль.
• Екіпажі бойових машин (БТР, БМП, танк) завжди дають імена своїй техніці. І не дай Боже комусь сторонньому сісти покрутити руля чи натиснути на важелі перед виїздом.
• Коли проводжають колону, йде команда “по машинах” і тебе гукнули рідні або близькі – не обертатись.
• Найбезглуздіше – не носити з собою аптечку на виходи, бо це погана прикмета.
• Тримай кота біля себе. Якщо кіт ховається під тапчан або, як шалений, шкребе двері бліндажу, чекай обстрілу.
• Під бронежилетом носити дитячі малюнки. Потужний оберіг.
• Якщо чуєш як щось летить, то це не в тебе.
• Для артилеристів – не поспішати розряджати зброю при осічці.
• Не можна ручкою з чорною пастою заповнювати польоту документацію.
• В авіації кажуть “пiв ста”, а не “п’ятдесят”, оскільки можуть через перешкоди в ефірі сплутати з “шістдесят”.
• Понад двоє – не підкурювати. Снайпер по третьому пальне.
• Якомога далі від начальства. Ближче до кухні.
• Будь-яка пряма дорога, що проходить повз начальника, насправді є довшою за будь-який обхідний шлях.
• Ініціатива карає ініціатора.
• Слово “можна” автоматично переходить у вираз “можна Машку за ляшку”. І як наслідок означає наряд поза чергою за нестатутне звернення до начальника. “Машка” – залізна швабра для натирання підлоги в казармі з ручкою “ляшка”.
• Не ходити в туалет без зброї й лопати.