В роки Першої світової війни закоханий Павло Скоропадський з Волині писав листи дружині

За рік до того, як стати «Його Світлістю Ясновельможним Паном Гетьманом Всієї України» в 1918 році, Павло Скоропадський в роки Першої світової війни, в 1917 році воював на Волині в районі села Угли (поблизу Ковеля). 

Цю місцевість він згадує у своїх мемуарах, коли писав до своєї коханої дружини Олександри Скоропадської. До вашої уваги один із таких листів, в якому згадується в контексті й наш Луцьк,- пише ВолиньPost.

14 березня 1917 р., Угли, Волинь

«Дорога, бідна моя дружино! Сьогодні я отримав секретне повідомлення, що в Петрограді заворушення. Ти не можеш собі уявити, як ця звістка мене схвилювала, мене особливо мучить моя безпорадність в таку хвилину. Вся надія, що Пєшка, тобі вірний, Тебе не залишить і що Бог Тобі допоможе вийти з біди. Але заради Бога, будь обережна сама, нікуди пішки по маєтках не ходи. Нехай він завжди буде поблизу.

Обговори питання, чи не поїхати вам до Фінляндії. Адже ти живеш в такому поганому кварталі, тому не випускай на вулицю дітей, в разі обстрілу йдіть в кімнату, забороняй стояти ї біля вікон, питання обміркуй серйозно. Ти жахливо довірлива, і мене це особливо мучить. Я хотів Тебе викликати між 10 і 20 числом в Київ, але тепер я боюся, ще гірше буде і для тебе, і для мене, якщо діти залишаться одні, та й мені сумнівно, чи можна буде виїхати тепер через подібні ускладнення всередині країни. Чим все це скінчиться. Напиши мені докладно скоріше, для цього я посилаю Тобі Діваєва. Пивоваров мені все доставив в справності.

Я так мріяв бачити і Тебе. Слава Богу, що у нас є вільний капітал, бережи його як зіницю ока і витрачай тільки в разі крайності. Дякую Тобі за твої клопоти про подарунки, додаю листи. Думаю, що Тобі не слід їхати з Молоствова, він завжди їздить з якимись своїми коханками, і думаю, що Тобі він не пара, але подарунки переконай його привезти. До Києва, якщо Тобі доведеться їхати, Ти можеш доїхати, влаштувавшись завчасно в Петрограді, а якби Тобі довелося їхати до Луцька, я завжди мав би можливість попросити графа Ржевуського – мого товариша, Тебе влаштувати.

У мене тут все добре, роботи дуже багато, але начальники дивізій у мене підбираються хороші, і, я думаю, все піде добре. Був у мене Гурко, оглядав корпус, залишився задоволений. Тут у нас на днях почнеться відлига, і ми будемо залиті водою, німці досі були досить спокійні, душать нас газами, але і ми їх теж, але це нічого, ми принюхалися, і втрати у нас від них незначні. Але тепер з огляду на ваші ускладнення дуже ймовірно, що вони перейдуть в наступ.

Мене це не турбує особливо, так як у нас все в цій справі напоготові. Я здоровий, але сумую за Тобою, моя дорога, особливо тепер, коли думаю, що Ти в небезпеці. Телеграфуй і пиши мені частіше. По-моєму, Ти даремно продала Паккард, особливо не запитавши мене, такого ми за ту ціну не купимо, а Бенц добре, що продала. Якби в Петрограді налагодилося справу, тоді приїжджай до мене в Київ, моя люба, я страшно за Тобою скучив. Телеграфуй мені частіше.
Обіймаю Тебе, моя люба дружина, нехай береже Тебе і наших дітей Бог.

Надсилай скоріше докладний лист назад. Заради Бога, бережи себе, не будь дурна, адже на Тобі одній тримається вся родина. Благаю тебе. А ти, я чув, їздиш недостатньо тепло одягнена. Твій Павлік».