В ігрових автоматах лучанин програв понад мільйон гривень і кілька квартир
Як це – жити з ігроманом Надія Пилипюк знає не з чуток. Її жахіття, яке почалося ще 18 років тому, вона пам’ятає й досі. І хоч пара вже більше 10 років розлучена, колишній чоловік її досі не полишає в спокої.
Історією лучанки розповідають Волинські Новини.
Одружилися Сергій і Надія ще у 2001 році. Чоловік був уважний, роботящий. У Сергія за плечима вже був невдалий шлюб. Як згодом виявилося, про цей шлюб він не розповідав усієї правди: одружився на дівчині-школярці, часто лишав її надовго саму вдома, дівчина не мала навіть за що поїсти – мусила його сестра годувати молоду дружину. Зрештою перший шлюб розпався, а чоловік усім сказав, що колишня «загуляла в Польщі», а чи винен він у розлученні – ні слова.
У Надії та Сергія починалося нове життя. Спочатку все було ніби нормально. У подружжя народилася перша донечка. Та з часом чоловік підсів на ігрові автомати. Все почалося з автоматів, де можна було виграти за 50 копійок іграшки. Потім пішло-поїхало.
«Можливо, він і раніше грав, до нашої зустрічі. Просто я про це не знала. Потім з’ясувалося, що він, нібито, робив ставки в букмекерських конторах. Але про це мені тоді теж було невідомо. У нього частенько водилися гроші. Ще коли ми одружилися, моя мама нас забезпечувала продуктами, тож сильно витрачати йому на сім’ю не доводилося. А коли його «затягнуло» – то гроші попливли з кишень рікою», – пригадує жінка.
Щоб заплатити борги, яких він набрався, граючи на автоматах, довелося продати батькову дачу. Потім виявилося, що Сергій взяв гроші з каси на своїй роботі й не повернув, бо програв все до копійки. Бувало таке, що й ночувати додому не приходив. Не раз Надія забирала його з тих закладів, прокуреного, з відсутнім поглядом.
«Виходив звідти, а погляд був такий, ніби він в тумані – нікого не бачить. Було таке, що вже забрала його звідти, відвернулася, а він втік. Що ми тільки не робили, до кого тільки не зверталися. Він і на Біблії клявся, що кине грати, і свекор його на сеанси гіпнозу водив навіть. Вибачався сильно. На певний час його «попускало», життя ніби поверталося до норми, але потім він зривався і все починалося заново», – розповідає Надія.
Так тривало кілька років. У пари народилася друга донька. Але спокій в родині так і не з’явився. Родина перепробувала безліч способів, щоб достукатися до Сергія: і просили, і благали, і сварили, і погрожували. Не допомагало.
«Я їхала в пологовий, йому телефонувала, а він казав, що на роботі. Як виявилося, він тоді був в ігрових автоматах з нашою кумою. Він часто дзвонив і казав приїдь, забери мене, бо мене тут уб’ють, заріжуть. І я їхала. З дітьми, брала таксі і його забирала звідти. Коли молодшій було 8 місяців він подзвонив знову. Я не могла поїхати – зателефонувала його мамі. А вона мені сказала: «Тобі треба, то й забирай. Як уб’ють, заріжуть – поплачу й перестану». Тоді чесно скажу, я плюнула на все, вимкнула телефон і вперше спокійно спала», – каже жінка.
З квартири постійно зникали гроші, речі. Боргів було стільки, що довелося продати трикімнатну квартиру. А ще вони мусили взяти кредит. Той кредит і досі не погашений. Причому оформлений він був на Надію, а гроші програв її чоловік, і так і не оплатив, хоч і обіцяв. Надія то йшла від чоловіка, то пробачала.
Зрештою, у 2008 році вона таки поклала цьому край: подала на розлучення.
«Приходжу додому, а мені кум показує: он бач, телевізора вже нема… Наступного дня я зібрала речі і пішла», – додає співрозмовниця.
Після розлучення Сергій жив з іншою жінкою, потім зійшовся ще з однією, з якою зараз у офіційному шлюбі. Та колишню дружину досі не залишає в спокої. Не так давно він подав на Надію до суду – хотів забрати дітей під свою опіку і домогтися, щоб колишня дружина платила йому аліменти.
«Старша донька вступила до ліцею. Довелося придбати форму, купу нових речей, я витратила декілька тисяч, а він дав всього 50 гривень, як побачив її у формі. Щоб забезпечувати дітей я мусила поїхати на заробітки, а він тут же подав до соціальної служби скаргу, що я не займаюся дітьми, аби їх забрати. Дійшло до того, що він налаштовує доньок проти мене. У старшої перехідний вік, зараз з нею дуже важко. То він порадив їй маму «налякати». Не знаю, що ще він там нарадив, але після того, дитина наковталась таблеток…», – ділиться моторошними подробицями лучанка.
Але й це не все. Чоловік і досі не припинив грати. Надія каже, він вже програв більше мільйона гривень, набрав знову кредитів. І тепер звернувся до одного зі столичних телеканалів, щоб йому допомогли.
«Приїхали журналісти, просили, щоб я приїхала на передачу «Стосується кожного». Я відмовилася. Вони мене чекали в під’їзді під дверима, знімали мене і мою неповнолітню дитину через відкриті двері, хоч я їм забороняла. Я навіть викликала поліцію, але ті не допомогли. Що вони хотіли почути – я не знаю. Можу хіба припустити, що мій колишній вирішив зробити в усьому винною мене, хоч насправді вини моєї там немає ні краплини. Це я його забирала звідти, оплачувала борги, це з нашої сім’ї він виносив гроші і техніку, речі, в той час як його рідній матері було байдуже», – резюмує Надія.
Хоч пара вже давно розлучена, спокою колишній чоловік жінці так і не дає, разом зі своєю матір’ю, скаржиться лучанка, зводить на неї наклепи і всіляко оббріхує. Грати він так і не припинив. Частенько, щоб роздобути грошей, він закладає свій телефон в ломбард, а коли раптом з’являються гроші – його викуповує. Більш того, через спільних знайомих, Надії стало відомо, що тиждень тому Сергій продав останню однокімнатну квартиру, щоб розрахуватися з боргами, або ж програти ці гроші в атоматах знову.
Додатково: Незважаючи на те, що гральний бізнес ось уже 10 років в Україні як заборонений, він не припинився, а просто перейшов в тінь. Поліція ж розводить руками, мовляв, вони часто сковані рамками закону і притягнути до відповідальності організаторів і власників дуже складно. Гральні автомати тепер маскуються під вивіски з лотереями і комп’ютерні клуби. Але їх вплив не меншає. В Луцьку діє більше 60 подібних закладів. А в масштабах країни їх ще більше.
Цей бізнес ламає людські долі, руйнує сім’ї, забирає життя. Так, у грудні минулого року на зйомній квартирі повісився молодий хлопець, сирота, студент медичного коледжу з Рожищенського району. Як з’ясувалося, хлопець був азартним гравцем і вліз в чималі борги. Не знаходячи виходу, він вирішив покінчити з життям. Місяцем раніше – ратнівчанин подзвонив у відділок поліції з повідомленням про «замінування» одного з закладів «Спорт лото». Так чоловік хотів домогтися закриття закладу, в якому його тридцятирічний син просаджує гроші.
