У монастирі Старовижівського району відмовилися молитися за загиблого бійця

75-річному уродженцю села Личини Камінь-Каширського рацону Гавриїлу Шепшелею відмовили, коли той попрохав помолитися за упокій загиблого українського воїна у Милецькому монастирі Старовижівського району.

Чоловік вирішив подати записку за упокій загиблого командира, під опікою якого служив і воював на Донбасі його син, військовий, – пише газета “Полісся“.

Та чернець, до якого звернувся із таким проханням, категорично відмовив, назвавши причину: загиблий український герой – розкольник, а моляться там лише за вірних Московського патріархату.

“Слава Україні! Нестерпно боляче чути новини, що волинська земля знову прийняла в свої холодні обійми молодих Героїв, які загинули, обороняючи нашу Батьківщину від російських агресорів. Я – пенсіонер, але не дивлячись на свій поважний вік, а маю вже 75 років, якщо б виникла така потреба, то не задумуючись також пішов би на її захист”, – каже чоловік.

Микола Шепшелей боровся за правду і демократичні цінності на Майдані, був волонтером. Коли розпочалась війна на Сході, збирав із небайдужими людьми гроші для бійців. Зокрема, й для рідного сина, який в той важкий час приєднався до лав українського війська: деморалізованого, погано озброєного, проте нескореного, сповненого вірою та силами відстоювати праве діло, рідну країну. Разом купували їм необхідні речі.

“Так склалося, що довгі роки я проживаю у Київській області. Хоча сам народився на Камінь-Каширщині. Що хочу сказати, ходжу по церквах у місті Ковелі, і по селах. Побував у Миколаївському Милецькому чоловічому монастирі УПЦ Московського патріархату. Тут вирішив подати записку за новопреставленого воїна Василя, командира мого сина, котрий загинув у листопаді. Молодий монах не захотів брати записку. Говорить: “Ми за розкольників не молимося”. Я обурився і запитав, а за кого ви молитеся? Той відповів: “Тільки за православних Московського патріархату”, – каже Гавриїл.

Чоловік став заперечувати. Нагадав, що він живе в Україні, топче українську землю, їсть український хліб.

“Опісля пішов від цього монаха на службу, думаю побуду, Бог усе бачить і знає. А там священник, який вів літургію, у молитві став згадувати Патріарха Кирила. Я добув до кінця, поклонився іконам, помолився своїми словами до святих і пішов”, – поділився він.