«Тягнули по Києву як барона»: історія пенсіонера з Донбасу, який вивіз із пекла війни 18 курей та собаку
Багатьох українців до сліз зворушила історія, що сталася в Києві: патрульні поліцейські на буксирі тягнуть стареньке авто, забите речами. За кермом — 70-річний чоловік, який через війну залишився без дому і був змушений вмістити та перевозити все своє життя в пошарпаній автівці.
Ця історія отримала продовження. Пенсіонер на своєму «Жигулі» вже дістався села Грушка на Кіровоградщині та розповів про свою неймовірну мандрівку, пише ТСН.
«На Дерибасівську я ще встигну»
Звати чоловіка — Микола Матвєєнко, він родом із Харцизька Донецької області. Микола Михайлович — надзвичайно щира людина, любить пожартувати, незважаючи на пережите, і кожному радить не падати духом.
«Коли виїхав з Києва, то думав прямувати в бік Одеси, а потім подумав-подумав і вирішив, що на Дерибасівську я ще встигну, і повернув на село Грушка. Люди тут мене гарно зустріли біля селищної ради, кажуть — тут є будинок, в якому можна жити. Прийшли, відкрили, все показали. Буду поки тут. Тут добре, мені навіть вже город задискували. Довкола гарні люди, є сусід Валера, допомагає мені — я усім задоволений», — розповідає Микола Михайлович.
Пекло в селі Камінь: «вирвався чудом»
Мандрівка пенсіонера почалася з села Камінь Чернігівської області. Зараз там справжнє пекло — росіяни щодня спалюють хати дронами.
«У нас там все було у вогні – сіра зона, поруч російський кордон. Дрон потрапив в хату — пів будинку згоріло. Залишатися вже не було сенсу. Тому зібрав пожитки, спакував до автівки, забрав з собою 18 курочок і собаку Жулю. А коти та кози залишилися там. Пригода була ще та, особливо момент, коли мене тягнула по Києву на «шнурку» поліція – справжня екзотика! Можна кіно зняти з моєї поїздки – готовий сюжет», – пригадує пенсіонер.
Про життя під російськими дронами чоловік розповідає з сумом. Каже, БПЛА полюють на будь-яку машину, що рухається. Згадує, як рік тому загинув його троюрідний брат: чоловік порався біля бджіл, коли прилетіла російська міна.
«Якщо помітять рух машини — атакують без розбору. У селі практично нікого не залишилося. Можна сказати, я чудом вирвався, виручив мій старенький автомобіль. Я добре вивчив рух дронів: вони активні від 8 до 10 ранку, а я трішки раніше проскочив, бо з вечора підготувався. На дворі вже світало, коли виїжджав. Радий, що врятувався», – розповідає пан Микола.
Доля, побита обстрілами
Микола Михайлович все життя пропрацював зварювальником та механіком у рідному Харцизьку на Донбасі. Каже, що все перекреслила війна. Його дружина загинула в автобусі в Донецьку під час обстрілу ще за два дні до початку повномасштабної війни.
А він ще у 2019-му перебрався на Чернігівщину доглядати стареньких батьків, тоді ще була така можливість. Спочатку помер батько, а півтора року тому — мати. Поховавши рідних, він залишився один.
«Тягнули по Києву як барона»
До своєї раптової слави в соцмережах пан Микола ставиться з вдячністю та гумором. Пригадує, як по дорозі підгодовував курочок, які сиділи у клітці на багажнику. Каже, що кури звичайні, не породисті. Було шкода їх залишати на згарищі.
«Вже що сталося, то сталося. Якби не відмовило зчеплення, я б проїхав той Київ і ніхто б навіть не знав про мене. Стояв на вулиці, трохи у відчаї. Повз проходила пара з собачкою — жінку звати Юля. Виявилось, що вони волонтери, згодилися допомогти, викликали на підмогу поліцію. Патрульні взяли мене на буксир і тягнули по Києву як барона, разом з моїми курочками та песиком! Я дуже задоволений таким людським ставленням», – згадує той випадок Микола Михайлович.
Чоловік каже, що в Україні дуже багато гарних та щирих людей. Згадує, як перед Києвом заблукав і запитав дорогу в незнайомого молодого чоловіка.
«Він розповідає дорогу, а потім дістає тисячу гривень: “Візьміть, вам це потрібно”. Я відмовлявся, бо гроші маю. А він наздогнав біля машини і таки всунув у кишеню. Я тільки тоді помітив, що він священник, з хрестом на грудях. Мене це дуже вразило», – пригадує незвичну зустріч пан Микола.
Штурман Жуля та мрія про дім
Старенькому ВАЗу Миколи Михайловича вже 43 роки, але він витримав шлях, зараз господар планує перебрати коробку передач. Разом із ним усю дорогу на передньому сидінні їхала собачка Жуля. У неї своя історія: її ще цуценям залишила сусідка Катерина, яка пішла на фронт.
«Катя каже: “Коля, заберіть собі собачку, шкода лишати”. Тепер Катерина десь воює на фронті, а її Жуля в мене, тільки тепер аж на Кіровоградщині. Війна, така війна», – розповідає чоловік.
Пенсіонер каже, що мрія у нього одна – щоб закінчилася війна, і люди змогли повернутися до своїх домівок.
«Звісно, я хочу додому. У Харцизьку у мене трикімнатна квартира, я своїми руками будинок збудував. Важко все це переживати. Але нашим хлопцям в окопах зараз набагато важче. Тому нічого страшного, дочекаюсь перемоги, а вона неодмінно настане», – каже пенсіонер.
Нагадаємо, напередодні Мережу облетіло відео, як у Києві поліція та небайдужий допомогли переселенцю з поламаним авто. Пенсіонерчерез війну залишився без дому та дружини і був змушений перевозити все своє життя в старенькому авто.
Історія набула розголосу в соцмережах. Після цього співзасновник monobank Олег Гороховський повідомив у Telegram, що має намір подарувати чоловікові новий пікап.
