Три найстрашніші дні Революції гідності
До річниці трагічних подій на Майдані хроніка трьох останніх днів протистоянь, які стали переломними.
Майдан стояв три місяці. Це були довгі 90 днів страшенного холоду, болю, страху, безнадії, і водночас віри в інше майбутнє, жаги справедливості, людяності, терпіння і любові до своєї країни, – пише Еспресо.TV .
З кожним днем вищир правлячого режиму ставав дедалі звірячішим, а прагнення до змін та дух свободи все більше зміцнювалися. В історії Майдану було багато чорних днів, починаючи від нещадного і безглуздого розгону студентів 30 листопада, багаторазових спроб зачистки головної площі, викрадень та жорстоких вбивств активістів. Кожна з цих подій залишила глибокий слід в душі кожного українця. Не можна не згадати найбільші з початку акцій протесту зіткнення на Грушевського в день Водохрещі, які стали тією точкою неповернення, коли всі усвідомили, що назад дороги не має – стояти треба до кінця. В ті дні загинули: Сергій Нігоян, українець вірменського походження, громадянин Білорусі Михайло Жізневський, який тривалий час проживав в Україні, та Роман Сеник, який був важко поранений 22 січня. Сьогодні імена цих героїв знає кожний українець.
Але безумовно три останніх кривавих дні стали самими страшними в історії Майдану.
Червона середа під парламентом
Після довгих переговорних хороводів з владою, конфронтація перейшла в гучну актину фазу. 18 лютого епіцентр протистояння перемістився з Майдану під Верховну Раду, де опозиція мала внести постанову про повернення до Конституції 2004 року. Ранок цього дня видався теплим та сонячним. Біля Жовтневого палацу почали формуватися колони протестувальників, які мали підтримати опозиційних депутатів.
В той же час, влада теж готувалася до зустрічі: на вулицю Грушевського були стягнуті тисячі правоохоронців, підігнали водомети та важку техніку, а в Маріїнському парку почали збиратися “тітушки” та прихильники діючого режиму.
О пів на дев’яту близько трьох тисяч протестувальників, на чолі з Арсенієм Яценюком та Олегом Тягнибоком рушили до Верховної Ради. В Кріпосному провулку активісти стикнулись з барикадами правоохоронців та почали відсувати міліцейські вантажівки, якими був перекритий шлях до Ради. Їм вдалося прорвати міліцейський кордон і підійти впритул до парламенту.
Силовики взяли в оточення будівлю і зробили вузький прохід на підступах до Ради, щоб депутати й журналісти могли пройти в парламент. Водночас з Ради прийшли невтішні новини. Спікер Володимир Рибак віддав усне розпорядження не реєструвати конституційну постанову. Депутати від опозиції заблокували президію. Під Радою почалася штовханина, було чутно вибухи петард, в хід пішли палиці. Лунали заклики штурмувати приміщення парламенту. Тільки після багатогодинних переговорів це питання було вирішене – конституційний акт врешті решт зареєстрували.
О пів на одинадцяту обурені протестувальники біля барикад на Грушевського, а також на вулиці Садовій почали палити шини.
В той же час “тітушки” почали провокувати бійки в Маріїнському парку. Під радянські патріотичні пісні вони закидували активістів Майдану камінням та коктейлями Молотова.
Паралельно з цим, почалися сутички на Шовковичній – “беркутівці”, озброєні помповими рушницями Форт-500Т, застосували проти мітингувальників світлошумові гранати та гумові кулі. З’явилися перші постраждалі – дві жінки: одну поранили в область серця, іншу – в обличчя, а також перші повідомлення про снайперів, які обстрілюють мітингувальників.
Події почали стрімко розвиватися. З дахів “беркутівці” почали закидати людей гранатами.
У відповідь активісти підпалили вантажівки силовиків на розі вулиць Інститутської та Шовковичної та почали штурмувати офіс Партії регіонів, який знаходився неподалеку на вулиці Липській. Вони закидали будівлю коктейлями Молотова, вибили двері та зайшли всередину.
Біля офісу підпалили кілька автівок, які належали регіоналам. Через деякий час “Беркут” та “тітушки” відбили офіс. Під час штурму загинули два співробітники офісу.
О 13.20 на розі Інституської та Шовковичної озброєні “беркутівці” пішли у наступ на мітингувальників. Силовики почали стріляти просто в натовп і відтіснили людей до Кріпосного провулку. Декількох сотників Самооборони Майдану, які підійшли до “Беркуту” для переговорів, захопили в полон. В хід пішли гранати, шашки та каміння. Мітингувальники озброїлися бруківкою.
Людей обстрілювали бійці спецназу без розпізнавальних знаків. Активісти захопили Будинок офіцерів і почали зносити туди поранених.
Під час цієї бойні на Шовковичній було вбито Сергія Дідича з м. Городенки на Прикарпатті, Володимира Кіщука з Запорізької області та Сергія Шаповала з Києва. Понад 150 людей отримали поранення.
Близько 16-ї години в столиці водночас були зупинені всі три гілки метро і “Беркут” почав зачистку по всіх напрямках. З Арсенальної мітингувальників відтіснили до Площі Слави.Силовики також почали штурм верхньої барикади на Інститутській та барикад на вулиці Грушевського “. “Беркутівці” підійшли до Майдану з боку Європейської площі та розпочали штурм Українського дому.
Майдан. Кривава ніч
Активісти почали укріплюватися на Майдані Незалежності. Зокрема, забарикадували вихід з метро Хрещатик, щоб не дати правоохоронцям прорватися з тилу. Тим часом “беркутівці” підігнали до Європейської площі важку зброю. Силовиків озброїли автоматами Калашникова. Все було готово до остаточної зачистки. З гучномовців лунали заклики покинути Майдан для проведення так званої “антитерористичної операції”. Крім того, за розпорядженням Кабміну було обмежено рух транспорту на Київ.
О 19.30 силовики розпочали штурм барикад за допомогою бронетехніки. БТР врізався в барикаду і за ним на штурм пішли “беркутівці” і бійці Внутрішніх військ. Беззбройні захисники майдану з коктейлями Молотова та феєрверками стали на захист своїх позицій. Проти протестувальників застосовували водомети та світло шумові гранати.
“Беркутівці” з бійцями внутрішніх військ та МВС прорвали оборону з боку Європейської площі і просунулись в бік сцени на Майдані Незалежності. Мітингувальники чинили запеклий опір.
Близько опівночі силовики штурмом увірвалися на другий поверх Будинку профспілок та розкидуючи “коктейлі молотова” піднялися на інші поверхи. В приміщенні здійнялася пожежа. Люди опинилися заблокованими вогнем.
Тим часом “беркутівці” із даху Будинку профспілок обстрілювалипротестувальників з рушниць та закидували гранатами. Майдан палав. Однак активісти не здавали позицій, людей ставало все більше і більше. Силовики підійшли так близько, що уламки долітали до сцени Майдану. Зокрема, Олександра Турчинова було поранено в обличчя осколком від гранати.
Будинок профспілок горів майже всю ніч. До шостої ранку вогнеборці билися із полум’ям та евакуювали людей, однак зранку були змушені покинути будівлю – між 4 та 5 поверхами обрушилися конструкції.
В цю ніч “беркутівці” декілька разів намагалися атакувати Майдан. Зокрема, черговий штурм розпочався о четвертій ранку. Правоохоронці захопили Стеллу Незалежності. До Майдану під’їхало 4 автобуси із службовцями внутрішніх військ, які кидали гранати з “Глобусу”.
Внаслідок протистоянь 18 лютого загинуло 28 осіб. Ніч була довгою, але мітингувальники вистояли. А на світанку до них почали підтягуватися активісти з усіх областей України, які попри всі намагання влади заблокувати підступи до Києва, все ж таки дісталися Майдану.
Палаючий четвер
Наступного дня, 19 лютого, події перемістилися зі столиці в регіони. На Західі та Центрі України євромайданівці почали захоплювати державні установи, міліцейські главки та управління СБУ. Губернаторів змушували писати заяви про відставку, а правоохоронці масово присягали народові. Водночас зі Сходу та Півдня у Київ рушили колони автобусів з правоохоронцями, військовими та “тітушками”. На підступах до столиці люди облаштовували блок-пости та зупиняли ці автобуси, а також блокували військові частини, щоб унеможливити виїзд військових з регіонів.
В той же час у Києві мітингувальники зайняли будівлю Головпоштамту та Консерваторії на Майдані Незалежності, а комендатура Майдану переїхала до будівлі Нацради з питань телебачення та радіомовлення.
По обіді в Штабі національного спротиву заявили про намір влади повторно зачистити Майдан о 18.00, а СБУ оголосила про початок проведення антитерористичної операції по всій Україні. Столицею стали ширитися чутки про введення в місті надзвичайного стану. Лідери опозиції пішли на переговори з президентом, по завершенні яких оголосили, що штурму і зачистки Майдану таки не буде. Однак попри заявлене перемир’я, на Майдані вимкнули світло, а силовики та майданівці продовжували атакувати одне одного – водою та феєрверками.
Чорна п’ятниця. Розстріл Майдану
Ранок 20 лютого розпочався з чергової атаки. Правоохоронці почали закидувати будівлю консерваторії коктейлями Молотова та обстрілювати активістів. Після цього протестувальники пішли у контрнаступ і відтіснили “Беркут” від монументу Незалежності та звільнили від силовиків Жовтневий палац. Близько 10 години протестувальники знову захопили Український дім та забарикадували вхід до нього.
А вже за декілька хвилин силовики почали розстрілювати натовп. Ось що передавали кореспонденти в той день:
“На даний момент на Майдані величезна Кількість поранених. “Швидких”не вистачає. Кияни допомагають вивозити людей на власній машинах”
“Міліція використовує бойові кулі. Багато поранених та вбитих. У вбитих людей наскрізь пробиті шоломи. Автоматники ціляться в голову, шию та ноги”.
“Силовики відстрілюють активістів і не дають забрати поранених”
“Бійці спецпідрозділів та “тітушки” для ідентифікації “своїх” одягають кольорові пов’язки або стрічки зі скотчу”
В ці страшні дні пішли з життя більше сотні людей. Водночас, саме в цю мить тріснув по швах “біло-блакитний моноліт”, який довгий час тримався на страху та зразництві, і кривавий диктатор Віктор Янукович був змушений тікати з країни.
