На подвір‘ї Свято-Володимирського храму у селі Дубище Рожищенської громади було гаряче. Тут вирішували долю церковної громади. А вона розділилася: частина людей підтримує вихід з УПЦ Московського патріархату, інша частина воліє залишитися у підпорядкуванні патріарха Онуфрія.

Зрештою, прихожани проголосували за перехід у лоно ПЦУ. Однак священник Михаїл Бодак залишився вірним УПЦ МП, йдеться у сюжеті 12 каналу.

«Якби у нас 1991 року була створена одна церква – не було б війни»

«Зараз весь світ бачить зло. Вже нема сірого, ні в кого немає питань. Є світле, на стороні якого наш народ, і темне, на стороні якого загарбник, який вбиває. РПЦ мало того що не засуджує, вона очолює оці вбивства, вона благословляє ці вбивства», – каже місцевий мешканець Олександр Дігалевич.

Тим часом прихильники УПЦ МП кажуть, що не розуміють, який зв’язок мають з російською церквою. Кажуть: «В нас немає Московського патріархату, ми є Українська православна церква, яка підпорядковується Онуфрію».

Хоча про приналежність українського Московського патріархату до РПЦ свідчить як мінімум те, що патріарх Онуфрій є членом синоду Російської православної церкви.

Настоятель Свято-Володимирського храму отець Михаїл Бодак перехід до ПЦУ не ініціював. Каже, в якій конфесії прийшов – у такій і піде. Саме так, він залишиться вірним Богу.

«Зараз не на часі це робити, війна в Україні, і наша позиція – це молитва, і молимося за всіх: за воїнство наше, за війну, щоб і не було чути неї», – розповів священник.

Каже, що має своїх прихожан і буде молитися для них і за них. Решта ж, наголошує, прийшла його сьогодні розпинати. Хоча насправді священник перебільшує. З усіх ми не знайшли жодної людини, яка була би проти отця Михайла. Вони ж вірять, що він підтримає рішення парафії.

«Я не можу заставити його перейти. Якщо він любить Україну і поважає наших військових, то значить, він перейде. Я так вважаю», – зазначає одна із прихожанок.

До збору підписів на церковному подвір‘ї дійшло не одразу. Прихожани раз за разом вступали у конфлікти і намагалися знайти правду. Тільки, як виявилося, в кожного вона своя.

«Це мало відбутися в далекому 1991 році. Якби у нас тоді була створена одна церква, була одна мова, не ділили нас на «рускоязичних» і «українськоязичних», ми б не мали зараз ні Криму, ні Донецька, ні Луганська, ми б мали мир в країні», – вважає місцевий мешканець Олександр.

«УПЦ МП з року в рік навіювала людям нелюбов до своєї держави і готувала підґрунтя для війни»

Прихильники УПЦ МП кажуть, що також постійно моляться за українських воїнів і допомагають чим можуть. А те, що відбувається на подвір’ї, зробить тільки гірше.

«Ми дійшли до того, що прийшли кричати, хто більше любить Україну. Це нам буде великий гріх, і за це ми теж дамо відповідь. Не можна так! Ми Українська православна церква. Не можна, щоб політики сьогодні на місцях допускали такий збір людей», – каже одна із прихильниць МП.

А ще в меншості є аргумент, ніби Православна церква України неканонічна і не визнана світом. Хоча Томос, отриманий у 2019 році, свідчить про протилежне.

«Вони просто не розуміють, що в Україні повинно бути українське. Ні російське, ні китайське. Українське! Кирило благословить танки, щоб їхали вбивати дітей наших», – обурюється місцевий мешканець Віктор.

Особливо непросто було Валентині – матері загиблого 22-річного Віталія Сидорчука. Його похоронили на Великдень. Відспівали захисника священники Православної церкви України. Після останнього дзвінка сина жінка не могла зробити по-іншому.

«Він подзвонив і сказав: «Мамо, має бути все українське, бо ми живемо в Україні. І з того часу я не можу це переступити. В нас батюшка дуже хороший, ніхто проти нього сюди не прийшов голосувати. Але в нас має бути все українське. Не для того загинув мій син…» – каже мама загиблого бійця.

Прийшли на церковні збори і місцеві владці. Адже в цей же день на сесії Рожищенської громади депутати одноголосно підтримали звернення громадян про вихід Свято-Володимирського храму з лона Московського патріархату.

«Щоб об’єдналися всі у Православну церкву України. Вона тоді стане найбільшою», – зазначив голова Рожищенської громади В’ячеслав Поліщук.

Такий заклик прихильники Православної церкви України підтримали оплесками. Але засудили вірні УПЦ Московського патріархату.

«Дуже багато наших односельчан задурені російською пропагандою, і тяжко їм довести. І в тому винне представництво РПЦ, оці храми, які з року в рік, з дня у день навіювали людям нелюбов до своєї держави. Вони готували таке підґрунтя, що почати таку війну загарбницьку», – стверджує місцевий мешканець Олександр Дігалевич.

Священник Миколай ПЦУ каже: все, що зараз роблять отці Московського патріархату, – це вдаються до маніпуляцій. Одна з них – непоминання патріарха кирила.

«Тобто вісім років, поки в нас йде війна, вони поминали, а 24 числа перестали поминати. На сьогодні це блюзнірство в лице наших громадян. Дійсно маски всі скинуті, видно, хто є хто. Кількість маніпулятивних дій стосовно навіть митрополита Онуфрія… «Ай-ай-ай, війна сталася…» А вісім років тому у нас не сталася війна?» – риторично запитує священник і капелан Миколай Царик.

284 – «за», 59 – «проти»

Говорити було непросто, адже людям важко стримати емоції. Тому голова закликав провести збори мирно.

«Давайте не перетворювати в балаган. У балагані важко дійти істини. Через те майте можливість слухати один одного», – звернувся В’ячеслав Поліщук.

Врешті, люди майже дослухалися, і збори відкрилися. Обрали членів лічильної комісії і почали голосування. До слова, за попередніми даними, перехід до ПЦУ підтримала майже тисяча місцевих жителів.

Щоб усе було законно, крім підпису, людей просили пред’явити паспорт. У результаті 284 людини проголосували за перехід до Православної церкви України. 59 – виступили проти.

Священник: «Я буду вірний УПЦ»

Після того як оголосили результати, громада попросила настоятеля храму отця Михайла перейти до Православної церкви України разом з нею.

«Я незмінник віри своєї, я давав молитовну присягу. Я буду вірний УПЦ, і скільки б зі мною не залишилося – двоє, троє, четверо, – я буду для них священник і духовний наставник», – сказав настоятель храму Михаїл.

Більшість прихожан таке рішення священника розчарувало, адже вони очікували, що отець передумає.

Священник лише попросив відправити у храмі останню службу у провідну неділю. Прихильники ж рішення отця Михайла багато разів згадували, як разом будували церкву і як нині шкода її покидати. Тому що, кажуть, сюди більше на молитву не прийдуть.

«Ми думаємо, що ми будемо вірні нашому батюшці, без нього нікуди», – запевнила одна із прихожанок.

Також деякі прихожани обіцяють забрати те, що жертвували на церкву.

Далі комісія відправилася у храм, аби провести ревізію. А з початком нового тижня, церковна громада розпочне оформлювати перехід до Православної церкви України юридично. Оскільки отець Михайло відмовився йти з більшістю своїх парафіян, у людей з’явиться новий духівник.