Сховище ядерних відходів у Чорнобилі запрацює вже цьогоріч. «БУГ» відвідав ядерний могильник і саркофаг

Чорнобильська зона відчуження. Сьогодні життя тут не стоїть на місці. У зоні працює, уявіть собі, близько двох тисяч людей. Це справжні фахівці, які усвідомлено пішли на такий крок – працювати на землі, де 33 роки тому відбулася одна з найжахливіших подій в історії людства.

Більшість з цих людей – це інженери та будівельники, які працюють над втіленням єдиного в своєму роді у цілому світі проекту по будівництву Нового безпечного конфайнменту (нового саркофагу) та інших конструкцій біля нього. Хоча куполом-саркофагом 4-ий зруйнований реактор і накрили у 2016-му році, до цього часу роботи на об’єкті все ще ведуться. І щоб запобігти поширенню немирного атома, Чорнобиль роблять безпечним цілим світом.

Журналіст інтернет-видання «БУГ» разом з делегацією на чолі з народним депутатом Ігорем Гузем побувала на об’єктах у Чорнобильській зоні відчуження. У цій статті розкажу вам про так званий «саркофаг» та СВЯП-2.

Сховище відпрацьованих ядерних відходів -2 (СВЯП-2)

Масштабне будівництво, яке розгорнулося сьогодні у зоні відчуження спрямоване на створення об’єкта СВЯП-2 (часто використовується абревіатура ЦХОЯТ-2) – це – сховище відпрацьованого ядерного палива з українських електростанцій. Його запуск запланований на кінець цього року.

Саме тут планується зберігати відпрацьоване ядерного паливо, які накопичилися на Чорнобильській АЕС. Тут паливо зберігатиметься ще 100 років.

Приблизно до 2014 року Україна щороку сплачувала 200 млн доларів Російській Федерації за зберігання відпрацьованого ядерного палива атомних електростанцій.

Прямуємо до так званого саркофагу, але правильніше сказати – НБК – Нового безпечного конфайнменту.

Сьогодні під НБК проводиться і планується демонтаж нестабільних конструкцій «Укриття», ведуться дослідницькі роботи. Тут працює близько 2 тисяч людей.

Наш провідник Станіслав Шекстело працює у зоні відчуження уже два десятки років. Він є ліквідатором 3-ої категорії. Він не застав безпосередньо саму аварію на ЧАЕС. У 1986 році керував групою по супроводу дітей із зони на безпечну територію – в Одеську область, де діти відпочивали три місяці.

Своєю роботою чоловік задоволений. Адже часто доводиться застосовувати знання англійської, пан Станіслав цьому радий. Ми не єдині, хто вражено роззявив роти, почувши, скільки років він тут працює.

Новий безпечний конфайнмент (НБК). Саме ця могутня сталева захисна арка накрила і «Саркофаг» («Укритя» і прилеглі до нього будівлі. Будувало споруду французьке підприємство «Novarka». Величезна арка конфайнменту, висотою 109 та шириною понад 257 метрів, будувалася коштом 28 держав-донорів і обійшлася приблизно в 1,5 мільярди євро.

Об’єкт «Укриття», більше відомий як «Саркофаг» – це об’єкт зведений раніше у 1986-му році. На його створення було витрачено 400 тисяч кубометрів бетонної суміші і 7 тис. тонн металоконструкцій, термін будівництва — 206 днів. На будівництві працювало 90 тисяч людей. 13-го лютого 2013 року стався обвал плит над машинним залом енергоблоку площею кілька сотень квадратних метрів.

Що захищає укриття і НБК? Відповідь: тонни ядерного палива (діоксиду урану). За оцінками, які в наш час вважаються найбільш достовірними, в навколишнє середовище під час вибуху реактора було викинуто від 5 до 30 % від цієї кількості. Більша частина залишилася всередині.

Новий безпечний конфайнмент – це єдина подібна споруда у цілому світі. Усі проекти будівництва для неї є унікальними і їх здійснють найкращі на планеті фахівці.

Під конфайнментом разом із зруйнованим реактором опинилися щит управління четвертого енергоблоку і частина машинного залу, що межує з приміщеннями реактора. На жаль, там під час візиту нашої делегації проводилися якісь роботи, тому туди ми не потрапили. На жаль – це для журналістської цікавості і, напевно, на щастя, для здоров’я, оскільки рівень радіації там надто високий.

До речі, після встановлення конфайнменту рівень радіації біля нього значно впав. Так під стінами саркофага, після розчищення, бетонування території та накриття її НБК радіаційний фон – близько 18 мікрозівертів на годину. Чи це багато? Це приблизно у 130-150 разів перевищує природній фон (природній фон 0,012 мікрозіверта).

“За 32 роки після аварії рівень радіації у зоні відчуження знизився у 10 000 разів, а після насування нового безпечного конфайнмента у проектне положення – ще у 10 разів на промисловому майданчику ЧАЕС, – пише Державне агенстство з управління зоною відчуження.

І НБК, і «Укриття» не могли б існувати, якби не подвиг ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Як саме все відбувалося розповість серіал від HBO, прем’єра якого запланована на початок травня 2019-го року. Після відвідин Чорнобиля і Прип’яті навряд чи ви зможете переглянути ці кадри без щему у грудях. Усе на реальних подіях.

Катерина Музичук