Селяни влаштували мордобій за храм: у Луцькому районі частина людей зі священником не хочуть переходити до ПЦУ

У селі Чорниж Луцького району віряни побилися за церкву. Коли частина селян відреклася від Московського патріархату, прихильники російської церкви на чолі з настоятелем захопили храм і територію навколо нього. Тому новостворена громада Православної церкви України місяцями молилася посеред вулиці.

Коли ж надійшли документи про те, що громада села офіційно перейшла до ПЦУ, люди вирішили, що відтепер вони мають право молитися у храмі. Натомість представники Московського патріархату взялися відстоювати церкву вилами та штахетами. Мордобій влаштували безпосередньо під стінами Свято-Михайлівського храму, йдеться в сюжеті 12 каналу.

Війна за церкву в селі почалася ще у травні, коли більшість вирішила перейти до ПЦУ. Проти повстали прихильники Московського патріархату, які п’ять місяців не пускали односельчан навіть на територію храму. Тому останні мусили молитися за огорожею.

«Мене дивує: коли читають Євангеліє українською мовою, то не те, що не слухають, а навіть перешкоджають слухати іншим. Це має дуже дивний вигляд на четвертому десятку незалежності України», – каже священник Андрій Закидальський.

Жителька села Тетяна, яка однією з перших у громаді (понад вісім років тому) втратила на війні сина, додає: «Уявіть, майже 40 градусів спеки, а ми стоїмо, печемося на сонці, нас не пускають. Що це таке? Де влада? Де закон? Якась правда має бути… Коли були панахиди, то мене і ще одну жінку, яка нещодавно сина поховала, не впустили у церкву, аби ми хоча б свічку поставили за те, що наші діти загинули за нас усіх».

Наталія розповідає: аби відправити 40 днів по смерті сина, їй довелося їхати в сусіднє село, бо священник Ростислав, який залишився з прихильниками російської церкви, не пустив згорьовану матір навіть на поріг храму.

«Сказав: «Для другої парафії я храм не відчиню». І я мусила їхати в Колки. Щоб не минати цього храму, то поїхала в інший бік, на Рудники. Там помолилися усі. А коли приїхали, то вони всі стояли на воротах і не пустили мене все одно», – плаче жінка.

Уперше звершити спільну молитву українською мовою в церкві парафіяни ПЦУ вирішили у день, коли завершилися всі реєстраційні процеси.

«Оскільки всі реєстраційні процеси офіційно завершено, ми сподіваємося, що колишній настоятель громади Московського патріархату, врахувавши всі зміни, дозволить православним українцям молитися в їхньому храмі», – зазначає священник Андрій Закидальський.

Однак прихильники МП разом із отцем Ростиславом стали перед воротами церкви стіною.

Пенсіонерки, які заполонили храм і територію навколо нього, наголошують: якщо люди створили собі іншу парафію, то робити їм у цій церкві більше нічого.

«Рашисти прийшли в Україну, заходять у хату і забирають усе готове. Отак і вони – хочуть забрати готову церкву. Ну побудуйте собі церквочку… Колись люди молилися в печерах, у катакомбах – їм не було разниці, де вони моляться. Гарна церква, негарна церква – молилися. У їх хатей повно є порожніх, хай заходять в любу хатинку, оборудують собі, може, ми їм що-небудь поможемо, і моляться», – каже селянка Ганна.

Жінки зазначають: за три місяці односельчани кілька разів потайки зрізали замки з дверей церкви. Вони впевнені: церква належить до Московського патріархату, тому представники іншої парафії не мають там відправляти богослужіння.

Оскільки на словах домовитися не вийшло, навіть попри наявність документів про створення парафії ПЦУ, селяни вирішили піти на хитрість: поки жінки відволікали прихильників МП на воротах, чоловіки зірвали паркан з іншого боку. І тут почалася справжня війна за церкву.

У результаті все одно ніхто не зміг зайти всередину храму.

Колишній настоятель церкви Ростислав зауважує: рішення про перейменування парафії незаконне, корупційне, тому він буде оскаржувати його в суді.

«Ми хочемо дізнатися в законний спосіб, чому нас перереєстрували без нашої згоди», – наголошує священник.

У законності документів його запевняли і душпастирі ПЦУ, і правоохоронці, і голова Колківської громади. Але отець Ростислав наполіг: він шукатиме правди в суді, а храм потрібно опечатати. Представники ПЦУ погодилися опечатати церкву, бо розуміють, що правда і закон – на їхньому боці.