Розповіли, як волиняни десятками паяють FPV-дрони по кухнях та гаражах

Все більше волинян долучаються до українського народного челенджу – збери дрон та відправ на фронт. FPV-безпілотники почали паяти навіть школярі. Діти віддають зібрані колядками гроші на комплектуючі. Вміння паяти і складати ці пташки почали опановувати люди абсолютно різних професій. 

Журналісти побували у трьох таких волинян, які намагаються допомогти військовим компенсувати нестачу артилерійських та мінометних снарядів на фронті. Як це все працює і що потрібно для виробництва FPV-дронів, пише Сила правди.

Дрон «Хіппі» – синова помста за батька

Геннадій Данько – молодий батько й агроном, який вивчився в Європі й хотів розвивати в Україні свій бізнес, поки не почалася повномасштабна війна. Після загибелі на фронті батька вирішив неодмінно помститися загарбникам і опанував те, що ще вчора йому здавалося нереальним.

Геннадій відправив на фронт більше 40 «пташок» власного виробництва. Хоча до грудня минулого року, зізнається, не вмів паяти і навіть не уявляв, як це робиться. А в січні у себе в дитячій кімнаті склав перші півтора десятка FPV.

«Перша пташка, з якої все почалося, я вирішив зробити її спочатку для себе, щоб зрозуміти, чи взагалі я можу це зробити і чи вона буде літати. Зробив її, вона літає і після цього почав робити більше для військових. Працює добре, так, як треба. Добре відчувається, не кидає його нікуди. Крутиться добре навколо своєї осі, на одному місці. Взагалі я не вірив, що я можу скласти це, я думав, що це щось дуже далеке, що для мене це нереально. В мене таке відчуття, що це після того як тато загинув я трохи якийсь розумніший зробився»   

Його батько – 55-річний Олег Данько, боєць 14-ої бригади, загинув у червні 2023 року на Лиманському напрямку. Ця втрата стала непоправним горем, бо батько був наставником та найкращим другом.

«Під час виконання бойового завдання вони їхали на позицію. Обстріл артилерії був і він згинув. Він був старший сержант і був командиром відділення ПЗРК, він працював з «Іглою». З дитинства він зі мною весь час був, їздив зі мною, де тільки можна. Оце все, що я повигравав – це його навчання. Він мене навчив боротися. Ми їздили і в Крим на Чемпіонат України»

До повномасштабної війни родина Данько розвивала сімейний бізнес. Геннадій вивчився у Польщі на агронома. Вони з батьком під Луцьком організували розсадник з вирощування декоративних рослин. Справи йшли вгору.

«В нас все було добре в житті, ми раділи життю максимально. Тато їздив на мотоциклі, ми вчилися літати на пароплані»

Усе змінилося 24-го лютого. Данько старший, який уже мав бойовий досвід у 2015-му, в перший день повномасштабного вторгнення росіян знову пішов боронити державу. 

«Роки півтора чи два він воював на різних напрямках. Після того він вже вернувся і здавалося, що він вже на війні був і більш ніколи це вже не повториться. 24 лютого він проснувся, забіг до мене. Каже: почалась війна, знову війна. Він розумів, що в нас хочуть забрати наше, що можуть прийти до нас додому. Він переживав за дітей своїх, за нас, за дружину. І вирішив, що він на випередження захистить нас, щоб вони сюди не прийшли»

Після втрати батька Геннадій вирішив продовжити допомагати його підрозділу. Оскільки у війську постійна потреба в FPV, а збирати самому їх дешевше, ніж купувати, то він вирішив спробувати. І замовив усі деталі для виготовлення дрону з Китаю. 

«Думаю: поки будуть місяць їхати, я розберусь, як це робити. Я десь реально місяць читав всякі групи, YouTube дивився, як це робити, все вивчав, писав людям, вони відповідали. Замучив купу людей, поки вони мені все відповіли, але навчився» 

Комплектуючі для квадрокоптерів Геннадій купує за донати, переважно друзів та знайомих. Собівартість одного дрона – майже 10 тисяч гривень без вартості батареї.  Час виробництва, якщо рука вже «набита» – приблизно 4 години.

«Після того, як я припаяв мотори, припаюють оці провідки – це саме складне, що тут є взагалі, це припаяти ці два провідки. А потім ще складніше, щоб припаявся цей конденсатор, а ці провідки не випали. Просто рама, на якій плата, камера, відеопередавач і все. Просто це до купи треба скласти, це конструктор»

Допомогти війську, навчитися, щоб потім самому на війні керувати та ремонтувати FPV, та головне: помститися за смерть батька ворогу – така мотивація в Геннадія. Своїх «пташок» він назвав на честь тата – «Хіппі». Такий позивний мав Олег Данько.

«Підписую в бета-флайті, коли налаштовую, і коли військовий летить – в нього зверху написано Хіппі і номер дрону. Хоч його немає вже там на війні, але цей позивний літає і знищує ворога».

Після того, як безпілотник готовий, Геннадій відправляє його фахівцям до столиці. Важливо, щоб його перевірили і налаштували.

«Вони роблять обліт тестовий, перевіряють, чи все з ним добре, чи готовий він до бойових польотів, бо це дуже небезпечно. Бо коли він несе якийсь вантаж, він може з боєприпасом перевернутися і зірватися там на місці. Воно має бути перевірене. Ці хлопці вже роками займаються дронами»

Сам робить та іншим радить. Каже: зараз треба працювати або на фронті або для фронту.

«Хтось, наприклад, дуже любить свого близького, хтось дуже сильно ненавидить росіян, хтось просто хоче перемогти, хтось боїться і хоче захиститись. Це потрібно для всіх нас. Можливо, та кількість, яку я складаю в місяць, тих 17 дронів чи 20 – це не якась там велика кількість, але якщо так зробить тисяча українців, то це вже 20 000 дронів в місяць і це вже великий крок до перемоги. Тому чим більше людей буде збирати, тим швидше ми переможемо, тим більше врятуємо життів нашим воїнам»

Продав з аукціону авто, щоб налагодити виробництво FPV

А ось лучанин Олександр Левчук дронами займався і до повномасштабної війни. Щоправда, не бойовими, а тими, що обробляють поля від шкідників. Маючи досвід і розуміючи величезну потребу на передовій цих пташок, не зміг сидіти склавши руки. Щоб зібрати гроші на виробництво безпілотників навіть продав улюблене авто.

36-річний Олександр знайшов в інтернеті онлайн-курс, де навчали як зібрати FPV-дрон. За тиждень-два, каже, опанувати це може будь-хто.

«Відчув, що чому б не я? В мене є хороший досвід, я вмію літати і управляти агродронами, вони набагато складніші, мої хлопці вміють ремонтувати їх, вони їх обслуговують, я завжди біля них. Тому для мене це не було дуже складно»

Звичайну домашню кухню перетворив у майстерню для збірки безпілотників-камікадзе. Замість каструль і тарілок – паяльник та викрутки. І так вже три місяці. 

«Тут я і складаю свої дрони. Розраховував тільки на свої кошти, які зміг зекономити десь із сімейного бюджету. До 20 дронів я вже склав»

Щоб зібрати на комплектуючі, нещодавно Олександр у соцмережі оголосив розіграш власного авто. Кожен хто задонатив 500 гривень, став учасником лотереї. Випадковим жеребкуванням виграв киянин, який вже отримав ключі від машини.

«Вдалось зібрати 502 тисячі гривень, що в еквіваленті біля 12 тисяч доларів. Я зібрав трішки більше, ніж його вартість. Тому цей розіграш, цей збір на фінансування виробництва дронів мав сенс»

Грошей, каже, тепер достатньо для налагодження виробництва FPV-квадрокоптерів. Нині обговорює замовлення з військовими, щоб скласти такі камікадзе, що відповідають їхнім потребам.

«Відправляю в десантно-штурмові війська і в піхоту, РУБпАК називаються. Спеціалізовані підрозділи, які займаються ураженням ворожої сили за допомогою FPV-дронів»

Один дрон складає за 2 години. Готові вироби теж пересилає спеціалістам, які налаштовують їх та роблять тестові польоти. Як і Геннадій, Олександр наголошує: головне в цьому ділі – усе уважно перевірити, аби це не коштувало життя бійців.

«Кожен елемент, який буде неправильно десь пропаяний, неякісно пропаяний – це дефект і дрон може не злетіти, не пролетіти ту відстань, яку потрібно, тому треба дуже уважно збирати, перевіряти, налаштовувати і вже тільки після того передавати хлопцям. Потепліло – я вже буду перебиратися на дачу. Тому що це буде вже в більших об’ємах. Ті я збирав один на день. Всі пішли, розійшлись на роботу, в школу – я собі сів і зробив. А якщо я буду робити 4-5-6 на день, то я вже переберусь на дачу біля Луцька і буду їх собі там спокійно робити»

Колишній військовий складає FPV-безпілотники у власному гаражі

48-річний лучанин Віктор Шанюкевич служив у 14-й окремій механізованій бригаді, торік звільнився за сімейними обставинами. І зрозумів, що може бути корисний війську і в тилу. Вдень заробляє ремонтом автівок, а ввечері в гаражі з кінця грудня – складає FPV-безпілотники.

Віктор Шанюкевич показує свою майстерню, яку облаштував в гаражі власного будинку під Луцьком. Працює тут після роботи у вільний час, або на вихідних.

«Тут я живу і тут я збираю дрони. Звичайний гараж, зимою в мене тут стоїть машина, а зараз тут – майстерня. Все під рукою, я отут сиджу, можу дотягнутися. Тут хороше освітлення, щоб бачити найменші деталі, які треба між собою з’єднати. Мушу використовувати багато оптики… Вони залишають великий оперативний простір, тому що ці всі лінзи трохи тут сковують. А тут можна швидко міняти збільшення і переходити з одного режиму на інший. В основному я стараюсь в суботу чи неділю увесь день якісно присвячувати збірці, за тиждень в мене назбируються компоненти. От буквально сьогодні зранку я отримав на пошті нічні камери, замовляли в мене бійці щоб були і відеопередавачі»

Віктор вже самостійно склав і відправив на фронт 17 дронів. Просять бійці з рідного підрозділу та побратими з 100-ї волинської бригади.

«Це робиться різними етапами: є в мене рами – зібрав рами, прийшли польотники – припаяв польотники. Є в мене час, прийшов з роботи – поставив камеру, передавач, прошив, зранку по дорозі на роботу відправив на полігон на обльоти. Якщо все йде чітко, то, напевно, за 2 години можна зібрати»

Найскладніший процес – спаювання дрібних елементів. Це потребує уваги та зосередження. Будь-яка помилка призведе до браку й дрон не полетить.  

«22 з’єднання паяних і от набити руку на те, щоб силові були надійно припаяні, щоб не було ніде коротких замикань, щоб все працювало чітко, тому що він мусить донести боєприпас до точки»

Як і Геннадій Данько, Віктор Шанюкевич входить до спільноти Social Drone UA. Після збірки кількох апаратів – відправляє їх до них на перевірку. 

«Я, закінчивши збірку, прошивши його, відправляю на полігон. Там він проходить чекліст-перевірку і тільки після цього він відправляється в армію. Об’єм цей виглядає незначним, але в чому суть проекту Social Drone – це об’єднання в таку мережу людей, як я. Більше 200 в тиждень наша спільнота відправляє»

Популярні для дронів деталі – в попиті і на них часто буває великий дефіцит. Доводиться шукати аналоги. Майже усі запчастини – замовляє з Китаю. Українці поки почали робити лише пропелери. Собівартість однієї пташки – 350 доларів. Щоб зібрати гроші на виробництво щоразу оголошує збори. 

«В розумінні цивільному, 350 доларів на один раз – дорого. А скільки коштує врятоване життя, не дорого?»

Зараз Віктор доробляє свій перший 10-дюймовий дрон. Він здатен нести вже не півтора, а понад два кілограми бойового навантаження, порівняно із 7-дюймовим безпілотником.  

«На ньому буде встановлена поворотна камера, на ньому буде встановлений скид і я думаю, що він політає декілька разів. Може багато, якщо пощастить»

На відміну від звичайних квадрокоптерів, типу «Мавіка», FPV-дрони потребують більш тривалої підготовки й навиків, щоб управляти таким.

«Можна порівняти в автомобілі: коробка автомат і механіка. Це така механіка, де ще окрема коробка механіка на кожне колесо. Людина, яка не має навику, розбиває такий дрон з першої спроби зльоту»

Справа, каже Віктор, розвивається. З кожним днем все більше людей починають збирати дрони. А це – сотні лише в їхній спільноті. Мотивація кожного – проста:

«Або на фронті, або для фронту. Я багато спілкуюсь з військовими, я багато чую такої ситуації, про яку багато не говорять в новинах. Все не так гарно і приємно, як може комусь тут здається, а багатьом людям здається. Потрібно, щоб кожен доєднувався, чим можливо. Фронт знаходиться там, а не тут тільки тому, що 2 роки там воюють люди. І підтримувати тих, хто пішов туди, потрібно всіма можливими способами», – каже Віктор.