Розповіли історію храму в селі Тишковичі на Іваничівщині

Після тривалих пошуків необхідної інформації серед документів ХІХ століття Волинського і Житомирського архівів вдалося дізнатися остаточну історію Іоанно-Зачатіївського храму, що в селі Тишковичі на Іваничівщині. 

Про це волинський краєзнавець Юрій Велінець повідомляє у фейсбук-групі «Історія Нововолинської громади».

Відсутність доступу до архівних фондів, пише краєзнавець, призвело до створення теорій в історії цього храму.

«Зокрема, О. Цинкаловський вважав, що теперішню церкву було збудовано на початку ХVІІІ ст. обозним війська запорізького Іваном Черняком, якого похоронили в храмі. Проте волинський краєзнавець сплутав двох Іванів Черняків, між якими хронологічна різниця становить близько 100 років. З клірових відомостей початку ХІХ ст. ми дізнаємося, що в селі Тишковичах діяла дерев’яна Преображенська церква, яка була збудована в 1716 р. з ініціативи тамтешнього священника Івана Мацевича, а не обозного Івана Черняка. В 1825 р. помирає його нащадок і поміщик села Тишкович Іван Черняк, який був греко-католицького віросповідання. Це породило гіпотезу про приналежність Іоанно-Зачатіївського храму до уніатів», — пише Юрій Велінець.

У родині Черняків, зауважує він далі, ім’я Іван займало особливе значення й кожне нове покоління мало «нового» Івана, що часто приводило до плутанини в документах. Отже, дружина Івана – Текля Черняк у 1826 році просить Волинську духовну консисторію дозволити їй збудувати на могилі свого чоловіка кам’яну церкву. Такий дозвіл вона отримує й того ж року виділяє необхідні кошти та матеріали для будівництва нової церкви. 

У вересні 1826 року, пише краєзнавець, церкву розпочали будувати з благословення Преосвященного єпископа Волинського й Житомирського Стефана. Планувалося її збудувати за два роки. Проте будівництво затягнулося до серпня 1834. Освятив церкву місцевим священник, благочинний Василь Гуцевич 26 серпня (8 вересня за григоріанським календарем) 1834 року.

Дзвіниця на той час була дерев’яна й не сполучалася з кам’яною округлої форми церквою. В 30-х роках ХІХ ст. замість дерев’яної розпочали будувати кам’яну дзвіницю. Недобудованою вона залишалася до 1850-х років, а в 1855 р. син Теклі Іван Черняк розбирає недобудову й обіцяє на її місці збудувати іншу й кращу. Остаточно її збудували в 1860 році.

У 1881 році дерев’яний притвор, що з’єднував церкву із дзвіницею, перебудували на кам’яний. У 1884 — гонту, якою була накрита церква, замінили бляхою. Згодом покрили бляхою і дзвіницю. Для довговічності бляху фарбували фарбою-мідянкою, яка набувала зеленого кольору (після окиснення й опадів).