«Робота зв’язківця дуже класна, але якщо щось ламається — то хоч звільняйся»: історія побратимів з 14 бригади

Дмитро у війську з 18 років, його побратим Ігор — з 22-х. Обоє служать у 14 окремій механізованій бригаді і забезпечують зв’язок — прокладають кабелі, встановлюють приймачі та антени, допомагають розгортати мережу там, де це найнеобхідніше. Часто зв’язківцям доводиться працювати під обстрілами гармат і дронів.

Історію двох побратимів розповіли в пресслужбі бригади.

“Мої 5 років у Князівській бригаді нагадують комп’ютерну гру, у якій постійно зростає рівень складності. Я починав із прокладання кабелів зв’язку, а тепер лагоджу модні й сучасні штуки на вишках під гул ворожих FPV-дронів і вибухи КАБів”, — каже захисник.

Зі слів Дмитра, російські обстріли часто пошкоджують зв’язок, тож зв’язківці завжди мають бути готові вирушити на пошуки місця розриву, щоб відновити мережу. Чоловік пригадує один із таких випадків, який йому запам’ятався найбільше.

“Налагоджували зв’язок під час зачистки одного з населених пунктів. Наступного дня до нас прийшли побратими-розвідники й спитали, чи ми тут ночували. Ми відповіли, що так. Вони посміхнулися й сказали, що ми з глузду з’їхали, — сміється Дмитро, — бо буквально за рогом будинку щойно взяли в полон чотирьох російських піхотинців”.

Один із тих, хто був свідком багатьох історій Дмитра — побратим Ігор, який служить в 14 бригаді з 2016 року. Він каже, що з роками навчився сприймати фронтові труднощі з гумором.

“Про свою роботу можу сказати, як у відомому анекдоті: робота зв’язківця дуже класна, але якщо щось ламається — то хоч звільняйся, — жартує Ігор. — Насправді технічне оснащення значно покращало. Раніше були застарілі супутникові системи, які працювали на малих швидкостях, та польові кабелі радянського зразка. Тепер є “Старлінки”, антени, які ловлять сигнал від мобільних операторів”.

Ще одна запорука успіху бойового колективу Князівських звʼязківців – злагодженість, взаєморозуміння та підтримка.

Побратими тривалий час служать у Князівській бригаді: Дмитро – з 18 років, Ігор – з 22.

Але з особливим теплом обидва згадують найдорожчих – свої родини, які чекають своїх воїнів на Волині. З ними – особливий зв’язок. Міцний і постійний. Без антен і кабелів.