Просто насміхаються над фронтовиками, – мешканець Старої Лішні про автомобілі для ветеранів
Микита Шульган 1920-го року народження проживає у Старій Лішні. Він – учасник Великої Вітчизняної війни, людина, яка дійшла до Берліну, інвалід 1-ої групи. Коли ветеран все ж таки вирішив стати на чергу, аби отримати автомобіль, на який має повне право, виявилося, що стан “подарованого державою” транспорту не тільки бажає кращого, а й потребує дороговартісного ремонту.
Як розповідає зять чоловіка Іван Якімчук, ветеран за все своє життя не отримав від держави навіть велосипеда.
“Років 5 тому він став на чергу, аби отримати машину. У 2015 прийшла відповідь, що можна їхати до Луцька за автомобілем. Тоді там було 5 машин. Ми обрали” Славуту”. Вона стояла в жахливому стані, адже чоловік, який користувався нею раніше, помер за два роки до того. Весь цей час автомобіль стояв під відкритим небом: колеса спущені, акумулятору немає, двері не закриваються, відсутня фара. Таке враження, що їх із зони АТО привезли”, – розповідає Іван Якімчук.
Чоловік зауважує, що відразу підрахував скільки коштуватиме відновлення автомобіля. Виявилося, що надто дорого.
“Казав їм, не дай Боже, дід через місяць помре, а ми стільки грошей вкладемо в ремонт машини. Ви ж тоді просто прийдете і заберете автомобіль. Нам відповіли: “Якщо так не підходить, то відмовляйтеся”. Я приїхав додому, порадився з родиною і ми відмовилися від транспрту. Розуміємо, війна зараз, усі машини туди віддавати треба”, – зауважує чоловік.
Усе було б нічого, якби два тижні тому не надійшов ще один лист із Іванич.
“Перетелефонував відразу у районний совбез, а мені кажуть: “Просто відмовтеся від машини”. Та ми ж навіть того автомобіля і не бачили. Нам сказали, що там і дивитися нема на що. Все ж таки поїхав до Луцька і знову та ж історія”, – розповідає Іван Якімчук.
А ще чоловік додає, що ветерани не потребують машин у такому стані.
“Просто насміхаються над фронтовиками. Треба всіх депутатів, міністів пересадити на вітчизняні автомобілі, а їхні іномарки віддати учасникам АТО”, – зауважує він.
В Управлінні праці та соціального захисту населення нас запевнили, що власне ця установа автомобілів не видає, лише допомагає людям зібрати всі необхідні документи, аби стати на чергу.
.gif "Буд Центр 20251202_квадрат 4")
ну, він напевно окупант… ветерани упа напевно одержують кращі авто, не ?
Шулган Микита – герой з великої букви – йому й повага. На жаль він стоїть в черзі на отримання автомобіля, але далекооо не перший, власне тому йому і пропонують те що є (повернуте назад від людей).
А от його зять – Іван Якімчук – “герой” з маленької букви. Це той чоловік, який відмовився від Українського громадянства, який є громадянином РФ, який вихваляє Путлєра і зневажає нас – Українців. Шульгану ця машину не потрібна, як і путівки до санаторію. Дід адекватний чоловік, не раз з ним спілкувався. Шкода, що має такого дібільного зятя і не менш дібільну дочку, які його використовують для власної наживи.
І донька, і зять – хороші, працьовиті люди. Відкриті, спокійні і дружелюбні. Живу неподалік, тому знаю. А от Шульгану Микиті автомобіль потрібен, бо часто його возять на лікування і доводиться бігати зятеві по сусідах, щоб хтось завіз ветерана чи в Луцьк, чи ще куди, а потім – привіз. Соромно так обмовляти людей, його зять є більшим патріотом України, як той хто про нього пише таку гидоту. Він, допоки не захворів, їздив у Володимир ремонтувати бойову техніку для АТО безкоштовно.І соромно за нашу державу. Таких ветеранів в країні небагато, і держава їх повинна забезпечити усім необхідним. Тим паче автомобілем, який їм вкрай необхідний.