Промисловий дух забутої вулички у Луцьку

Район Красне, а колись село з такою ж назвою – це важлива історична частина сьогоднішнього Луцька. На зламі ХІХ-ХХ століть це був справжній промисловий район, де заснували великі підприємства.

У післявоєнний час на їх основі вже відкривали нові радянські заводи, продовжуючи їхню історію. Про історичну вуличку розповіли Волинські Новини.

Одним із промислових осередків на Красному була вулиця Фабрична, історія якої започаткувалася в другій половині ХІХ століття. Вона існує й до сьогодні і навіть позначена на картах Google. Проте прогулятися тут вже неможливо – територія загороджена парканом. Давня вулиця зберегла свою ширину й невелику частину історичної забудови.

Сьогодні вулиця Фабрична починається на кільці Львівської-Володимирської і нібито нікуди не веде, бо одразу на початку за першим будинком перекрита парканом. Та якщо зазирнути за нього, ми побачимо напрямок давньої і сьогодні забутої містом вулиці.

Вулиця Фабрична

Забудова вулиці, ймовірно, починається у 1870-х роках, коли родина Шнайдерів отримала у власність земельну ділянку поряд із головною вулицею Красного (тепер Ковельська).

Шнайдери започаткували броварню, яка за короткий час стала однією з найбільших у місті. З часом вона розбудовувалася і збільшувала об’єми виробництва. Пиво броварні Шнайдерів було досить популярним і брало участь у різних виставках. Самі ж Шнайдери тримали кілька пивниць на різних вулицях Луцька.

За поки невстановлених обставин поряд із броварнею з’явився млин. Станом на початок Першої світової війни промисловий маєток Шнайдерів складався із броварні, млина та складів. Це був один із найбільших таких об’єктів на Красному і добре проглядався на панорамі цієї частини міста.

Промислові споруди Фабричної на панорамі Красного 1934 року. Фото з колекції Віктора ЛітевчукаУ 1926 році Герш Шнайдер вирішив розділити свою землю і одну частину продати разом із розташованими на ній млином, великим будинком та слодовнею. Купили це все шестеро власників, які заснували фірму Chlebosłod.

Того самого року вони інвестували кошти в розбудову млина, підвищивши його на один (третій) поверх. А наступного року прибудували до млина машинну залу. Тим часом у луцькій пресі тих часів трапляються оголошення Шнайдерів про продаж млинового двигуна і різного технічного начиння. Так розуміємо, що давній млин у 1927 році отримав нове життя з новим обладнанням завдяки новим підприємливим власникам.

Хоча фотографії об’єктів Chlebosłod поки не знайдено, маємо архівні креслення млина і крупарні, на яку було реконструйовано слодовню.

У 1936 році власники Chlebosłod вирішили реконструювати ще й приміщення крупарні та надбудувати ще один поверх. Проєкт надбудови виконав архітектор Казимир Школьницький. Він же накреслив ескіз промислової частини вулиці Фабричної з підписами будівель для того, щоб власники отримали промисловий патент, який видано в 1936 році.

Отже, вздовж Фабричної, починаючи з боку Ковельської, йшли такі будівлі: млин, крупарня (тут ділянка Chlebosłod переходить у ділянку спадкоємців Шнайдерів), зала машин, слодовня, склад і льодовня. В кінці ділянки Шнайдерів ще була довга будівля стайні. Вочевидь броварі тримали коней як тяглову силу для логістичних завдань.

Всі промислові споруди Фабричної працювали за звичним укладом до початку Другої світової. Доля власників невідома. Враховуючи, що всі вони були євреями, можливо, дехто потрапив у гетто вже під час німецької окупації або втік з міста, шукаючи кращої долі. Будівлі ніяк не постраждали під час війни. У 1944 році на місці колишньої броварні та млина утворили нове підприємство – спиртогорілчаний завод.

Коли вже в пізніший час вирішили добудувати новий цех заводу, то звели його на місці давнього млина. Так він не зберігся. Більшість же старих промислових споруд Фабричної досі збережені. Збережена крупарня колишнього підприємства Chlebosłod, машинна зала і частково приміщення броварні Шнайдерів. Їх з часом дещо перебудували, але фасади тих споруд і досі впізнавані.

Рештки старих промислових спорудВід вулиці Фабричної, якою вона була колись, до нашого часу дійшов один житловий будинок. Він помітний, з жовтої цегли. Належав Бураху Бабіну. Ким він був і яка доля родини, невідомо. Всіх інших колишніх власників та їхні вже зниклі садиби на сьогодні встановлено. Але вони не мають особливого інтересу.