Продукти в Україні дорожчі, ніж у Польщі: чому переплачуємо і чого чекати далі
Кілограм полуниці на ринку «Броніше» (Варшава, Польща) в еквіваленті обійдеться в 26,1 грн, тоді як у Києві на “Столичному” – 100 грн, говориться в дослідженнях громадської організації “Економічний дискусійний клуб”.
Майже за всі овочі і фрукти українці платять набагато більше від своїх західних сусідів, – пише OBOZREVATEL.
Як відрізняються ціни в Україні та Польщі
За тепличні огірки покупці в Варшаві в еквіваленті платять 14,9 грн, а в Києві – 23 грн за кг. Буряк на польському ринку обходиться в 9 грн, а у нас – 15 грн за кг, помідори тепличні коштують 26,1 грн і 40 грн за кг відповідно. Яблука в Україні в середньому на 60-100% дорожчі. Наприклад, якщо покупець у польській столиці платить за сорт “Чемпіон” 7,5 грн, то в Києві – 15 грн за кг.
Потрібно враховувати, що і заробітна плата у двох країнах істотно відрізняється. За даними польського Центрального статистичного управління, середня зарплата в Польщі в 2021 році становить близько 5, 5 тис. злотих на місяць, це $ 1,445 тис. В Україні ж, за інформацією Державної служби статистики, в середньому платять 13,5 тис. грн, $ 500 на місяць.
Ціни на продукти в Україні
До того ж продукти харчування в Україні стрімко дорожчають. За даними Держстату, порівняно з травнем минулого року ціни на соняшникову олію зросли на рекордні 75,2%, цукор подорожчав на 67,2%, яйця на 34,4%, а хліб – на 16,6%. За інформацією Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), в червні на 16% подорожчала курятина. Білокачанна капуста зросла в ціні удвічі, буряк – в 1,6 раза, а морква на 78%. Такого миттєвого зростання цін торік не спостерігалося. Виробники продуктів харчування кажуть, що в найближчі кілька місяців ціни підскочать ще на 10-15%.
Деякі сировинні товари, наприклад, соняшникова олія або цукор, подорожчали через поганий врожай минулого року. Запасів сировини залишилося зовсім мало, і тому ціна продовжує зростати.
Чому продукти в Україні коштують більше?
У Польщі аграрії отримують субсидії від держави, вони можуть модернізувати ферми і встановлювати більш низькі ціни на продукти харчування. Наприклад, у 2018-2019 роках дотації за одну корову становили $ 93 (не більш ніж 20 голів) на рік. За одну вівцю фермер отримує $ 25, а за одну козу – $ 13 на рік. Базовий розмір допомоги фермеру становить $ 115/га. Є ще й допомога під час вирощування певних культур. За томати готові доплачувати $ 825/га, хміль, полуницю, цукровий буряк і картоплю – $ 250-530/га.
Держава мотивує молодих людей створювати свої ферми, яким виплачують одноразову допомогу в розмірі $ 15 тис. Зазвичай для роботи на полях у Польщі запрошують українців, у яких заробітна плата менша, ніж у місцевих жителів. Тобто аграрії економлять і на цій статті витрат. Таких масштабних програм підтримки невеликих підприємців в Україні немає. І це відразу ж відбивається на цінах і конкуренції. Не дивно, що в сезон на київських ринках можна знайти яблука або навіть картоплю, які були привезені з Польщі.
Але і це не все. Директор економічних і соціальних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин каже, що в Україні стрімко дорожчають комунальні послуги.
“Ціни ростуть на електрику і воду, а це критично для тих, хто вирощує овочі в теплицях”, – говорить експерт. Крім того, через пандемію COVID-19 перевезення товарів погіршилося і вирощені на півдні країни овочі набагато довше їдуть в інші регіони. Обмежені партії продукції теж впливають на ціни.
Колишній міністр економіки України Володимир Лановий каже, що ціни на внутрішньому ринку в Україні вже давно такі самі, як і за кордоном. “Українська аграрна продукція має попит”, – говорить він. Тому компанії не зацікавлені в тому, щоб знижувати ціни для внутрішніх споживачів. Аграрна продукція, від зерна до соняшникової олії, на світових ринках дуже дорога через активізацію світової економіки. Крім того, Китай відновлює поголів’я свиней і величезними партіями скуповує кукурудзу на корм. Тому українці і змушені платити за хліб або м’ясо птиці більше.
ну все зрозуміло. Об’ективні закони ринкової економіки + клятий путин + клятий бацько + на шляху до еуропи ніхто годувати не обіцяв. Далі буде гірше, готуйтесь. Свідомі не вунуваті !
От якби ми разом з поляками в 2004-му вступили б в ЄС – зраз жили б не гірше як вони – ціни вдвічі нижчі, а зарплати втричі вижчі. Але в нас одна половина населення тягне в Європу, а інша в московію, в результаті – обидві половини населення виснажені цими перетягуванням, а “віз” де був, там і залишився.
ну, все попереду, щастя недалеко…
Давно хотів запитати: хто такі свідомі, що ти їх постійно згадуєш?
ти, мотлох, трехчлен, комсомолець, … ну и всі інши хто впевненно затягують країну в болото, розказують народу казки про еуропу і в цей же час розчищають поле для транснаціональних корпорацій, знищуючи як промисловість так і сіль.госп. …Світла в кінци тунеля не буде, олежка ! Не лякайся, померти не дадуть, треба ж комусь продавати продукти, промислові товари, та й раби потрібни. Так шо все якось буде ! И все це зробили свидомі патріоти.
Ой друже, негайно тікай з того брехливого кремлівського інформаційного поля, бо воно тебе так і до суїциду доведе.
мені подобаеться те інфо-поле, на якому промисловість зростае, с-х закидало продуктами пшекію, люди працюють вдома і країна стала другою хранціею. Де воно, те поле ?
То як так чому у нас дорожче?
Все ж просто: польські продукти, плюс витрати на логістику і навар жадних торгашів, вот вам і наша ціна
Ісус Йосипович терпів – і вам велів
Якщо ми свідомі патріоти, то ти значить несвідомий не патріот, або тіло без душі, або зомбі-зрадник.
У всіх наших бідах винні саме такі зомбі – зрадники як ти. А якби більшість народу були, як ти назвав, свідомими патріотами, то жили би зараз не гірше за тих поляків, чехів, угорців, і румун з болгарами.
згоден ! вас, свідомих патріотів – в резервацію, ото ви там заживете !