Пояснили, чому не варто шукати зниклих воїнів у фейсбуці

Ще станом на кінець минулого року були офіційні дані про перебування у російському полоні приблизно 3400 українських військовослужбовців. 15 тисяч людей на той час вважали безвісти зниклими. Наскільки змінилася ця статистика за півтора місяця, невідомо, адже офіційних даних поки немає. Але величезна кількість людей, не припиняють пошуки. Тож поки росія продовжує загарбницьку війну – тема пошуку безвісти зниклих бійців і бійчинь лишатиметься, на жаль, актуальною.

Нерідко родичі хапаються за соломину і шукають своїх близьких у фейсбуці. Утім зазвичай такі пошуки не лише не приносять користі, а й можуть нашкодити військовослужбовцям. Чому так робити не варто, коментує медіаекспертка, засновниця фактчекінгового проєкту «НотаЄнота» Альона Романюк, – пише ВолиньPost.

«Наші правоохоронні структури, які займаються пошуком зниклих та обміном полонених, не рекомендують оприлюднювати ПІБ, фотографію, рік народження <військовослужбовця>, номер військової частини, коли виходив на зв’язок, де перебувала бригада тощо. Ця інформація дуже шкодить. По-перше, військовий може бути на завданні, наприклад, переодягнутися в цивільного і ховатися десь, або може перебувати в полоні як цивільний, а не як військовий», – зауважує Альона Романюк.

Аналогічного змісту рекомендації щодо висвітлення інформації про військовополонених та зниклих безвісти бійців та бійчинь озвучила і робоча група Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до якої входять представники МВС. Тут також зауважують, що заборонено повідомляти у медіа (у тому числі – і соцмережах) інформацію про звання, підрозділ, військову спеціальність тощо. Ознайомитися із рекомендаціями можна за посиланням.

Логіка людей, які попри настанови і застереження влади продовжують писати про зниклих в мережі, каже медіакспертка, цілком зрозуміла: «Ти хапаєшся за останню соломинку, яка тобі дає надію, що твоя рідна людина жива і здорова, ти з нею зможеш побачитись, почути її голос тощо. Саме ось цим емоційним станом людей користуються пропагандисти і фейкомети».

Такі дописи допомагають ворогу визначити патріотичну українську аудиторію, часто достатньо релігійну, яка вразлива до фейків. Якщо коротко: рашисти бачать, які теми українців та українок провокують, і на ці ж теми «запускають» фейки.

Окрім того, опубліковану інформацію збирають, а потім «нарощують» тематичні сторінки, як-от: «Молитва», «Пошук зниклих» тощо. Вони нібито прагнуть допомогти, але насправді хочуть отримати якомога більше лайків та підписників. Наприклад, аудиторія «Молитви» – понад 200(!) тисяч користувачів.

Між публікаціями про пошук зниклих такі «сміттярки» вкидають потрібну для російських спецслужб інформацію, у яку «готова» аудиторія буде щиро вірити.

Аби не втрапити на гачок ворожої пропаганди, радимо відписатися від сторінок та груп зі схожим наповненням. І, звісно ж, не створювати для них потрібний контент.

Рекомендуємо також зберегти ресурси, які допомагають безпечно розшукати зниклих під час війни людей.

Публікація створена у межах проєкту «Посилення роботи медіа у боротьбі з ворожими наративами та інформаційними вкидами на території прикордонної із Білоруссю Волині», який реалізовує ГО «Інформація в чистому вигляді» у партнерстві з інформаційним агентством ВолиньPost за фінансової підтримки Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла.

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Інформація в чистому вигляді» і не обов’язково відображає позицію Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла.