Показали, як дрони волинської бригади тероборони нищать ворога

Бойова робота підрозділу FPV-дронів волинської 100-ї окремої бригади Тероборони вражає. За допомогою дронів вартістю кількадесят тисяч гривень наші захисники нищать ворожу техніку за мільйони доларів.

Про це повідомляє АрміяInform.

Поява FPV-дронів на фронті стала по-справжньому революційною подією і якщо не змінила, то принаймні багато в чому вплинула на перебіг російсько-української війни. Головна причина їхнього успіху полягає в тому, що відтепер маленький безпілотник вагою всього кілька кілограмів і вартістю до 37 тисяч гривень може знищувати техніку, ціна якої — мільйони доларів. Першими ефективно застосовувати FPV-дрони почали підрозділи Збройних Сил України.

Згодом росіяни також опанували цю зброю, а вже сьогодні ситуація на полі бою складається так, що фактор простих і дешевих безпілотників, які працюють за принципом «камікадзе», зобов’язані враховувати обидві сторони.

FPV-дрон — тип безпілотників, які сьогодні активно використовують в російсько-українській війні. Пілот керує дроном з пульта, вдягнувши спеціальні окуляри, які транслюють зображення з камери дрона в реальному часі. Тому і назва FPV (First Person View), у перекладі — огляд від першої особи. На такі дрони, залежно від специфіки завдання та обраної цілі, чіпляють різні типи боєприпасів і вибухівки, використовуючи як дрони-камікадзе.

Лиманський напрямок сьогодні лишається одним з найгарячіших на фронті. Саме тут росіяни ще намагаються йти вперед, не шкодуючи ані людей, ані техніки, проте особливих успіхів у ворога немає. І одна з причин тому — ефективна робота екіпажів FPV-дронів окремої бригади Сил тероборони ЗС України з Волині, яка з весни цього року стримує російський наступ на кордоні Луганщини та Донеччини. Командування швидко оцінило потенціал FPV-дронів, після чого в бригаді з’явилися не тільки екіпажі безпілотників-камікадзе, а й школа, де навчають майбутніх пілотів FPV-дронів.

Військовослужбовець із позивним «Ворон» — начальник групи безпілотних систем Волинської бригади тероборони. Він переконаний: цю війну виграють не тактики, а інженери — люди, які впроваджують інновації.

“FPV-дрони, звісно, не панацея, та якщо порівняти їх зі звичайними снарядами та ракетами, вони в рази дешевші. Сам модуль коштує 20-25 тисяч гривень плюс боєкомплект. А вразити ним, якщо дозволяє майстерність пілота, можна будь-яку техніку — танк, який коштує кілька мільйонів доларів, БМП, БТР та й взагалі майже все, що ворог використовує проти нас на лінії фронту” , — розповідає «Ворон».

Та як і будь-яка зброя, застосування FPV-дронів має свої нюанси та особливості. Керувати таким безпілотником — справа не легка. Одна з головних умов — зразкова орієнтація на місцевості. Пілот повинен знати куди летіти і де шукати визначену ціль. А ще мати розвинену дрібну моторику пальців рук, щоб вправно керувати дроном з пульта. Та все ж найбільші проблеми, зазвичай, створює ворог.

Окупанти, зазначає «Ворон», сьогодні активно використовують засоби радіоелектронної боротьби, які встановлюють навіть на техніку. І це суттєво ускладнює, а інколи навіть унеможливлює ефективну роботу FPV-дронів, адже під час польоту або наближення до цілі пілот може втратити зв’язок із безпілотником, який тоді майже миттєво падає на землю та вибухає.

Та складно для українських воїнів не означає неможливо. Посеред ночі екіпаж FPV-дронів виїжджає на лінію фронту в Серебрянський Ліс. Їх троє — командир групи «Француз», «Бармалей» — він сьогодні буде пілотом, та «Боб», його завдання — технічна сторона справи. Всі вони — добровольці з Волині, які раніше навіть строкову службу не проходили. «Боб» до армії працював електриком-інженером, а «Француз» та «Бармалей» покинули роботу та мирне життя в Польщі та, повернувшись в Україну, вступили до лав ЗСУ.

До позицій у Серебрянському Лісі їхати майже дві години. І чим ближче до «нуля», тим гірше асфальт, а вже за Ямполем зникає і він. Далі через ліс тільки ґрунтова дорога, та й вона пошкоджена важкою технікою. Це справжнє випробування для водія та автомобіля, адже їхати потрібно швидко і не вмикаючи фари — тут уже працюють ворожі безпілотники.

Під ранок прокидається російська артилерія. Вибухи, здається, зовсім поруч. За кермом «Француз» і він попереджає, що далі трохи потрясе.

“За поворотом буде просіка — відкрита ділянка лісу. Це пристріляне місце і росіяни часто відпрацьовують тут усіма калібрами — від САУ до 120-мм мінометів. Інколи навіть керовані авіабомби прилітають. Тому їхати будемо дуже швидко” , — говорить «Француз», втискаючи в підлогу педаль газу.

За поворотом і справді просіка. Навколо — вирви від снарядів, дерева, посічені осколками і підбита техніка — вантажівка та кілька автомобілів. Це вже майже лінія фронту, «Француз» вичавлює з машини максимум і вже за хвилину небезпечна ділянка позаду — автомобіль швидко пірнає під крону дерев Серебрянського Лісу, які, здається, здатні заховати не тільки від ворожих очей, а й снарядів.

“Окупанти, так само як і ми, використовують дрони та стежать за лінією фронту та основними дорогами, які туди ведуть. І якщо вони помічають щось цікаве — автомобіль чи бронетехніку, можуть передати координати артилерії, або використати ударні дрони й тоді вже, як пощастить”, — розповідає «Боб».

Починає світати і вже за кілька хвилин група на місці. Всі миттєво виходять з салону, накривають автомобіль маскувальною сіткою та гіллям, беруть усе необхідне та швидко йдуть на позиції. До них зо три сотні метрів. Рухатися необхідно поодинці на віддалі 20 метрів один від одного. Такі тут правила безпеки, адже найбільші втрати бувають саме при переміщеннях, а коли обстріл може початися будь-якої миті, важливо, щоби не накрило всіх разом.

Коли нарешті вся група в укритті, миттю закипає робота. «Француз» і «Боб» налаштовують Інтернет і зв’язок із сусідніми підрозділами аеророзвідки, а «Бармалей» — готує дрони до польоту та споряджає боєкомплект.

“Сьогодні орків ми пригощатимемо особливими делікатесами. Це буде модифікований постріл з РПГ-7 і ще деякі сюрпризи, називати які поки не будемо, але феєрверк має бути на славу і для росіян він буде останнім” , — впевнено і з усмішкою промовляє «Бармалей».

Уже за 20 хвилин усі приготування закінчені. Далі починається довге очікування. Аеророзвідники, які стежать за лінією фронту, мають знайти та ідентифікувати ціль, а екіпаж FPV-дронів після отримання наказу — підняти начинену вибухівкою «пташку» в повітря.

“Очікування виснажує, але це — також частина роботи. Навіть коли аеророзвідка бачить ціль, ми самі повинні зрозуміти, чи встигнемо вчасно до неї долетіти та зважати при цьому на низку супутніх факторів. Як-то погода, напрямок і сила вітру, ландшафт місцевості та, звісно, ворожий РЕБ” , — зі знанням справи розповідає «Француз» і саме в цю мить його розповідь перериває голос із рації.
Аеророзвідка виявила ворожу БМП, яка стрімко наближається до лінії фронту.

Після недовгих консультацій з командуванням та отримання наказу екіпаж активує детонатор і піднімає FPV-дрон у повітря. Повернутися назад він уже не зможе, тому це — дорога в один кінець. І бажано, щоби на цьому шляху українська «пташка» прихопила із собою хоча б кількох окупантів і знищила їхню техніку.

«Бармалей» швидко одягає спеціальні окуляри, які забезпечують зображення з камери дрона, а побратими, вдивляючись в екрани планшетів, допомагають знайти шлях до цілі. В цю мить зовсім поруч лунають постріли — це російська БМП зі своєї 30-міліметрової гармати гатить по українських позиціях. «Бармалей» з азартом мисливця промовляє, що вже за хвилину буде над ціллю, проте цього разу йому не щастить.

Екіпаж БМП раптово припиняє вогонь, швидко розвертається та ховається в гущині Серебрянського Лісу. Знайти ворожу машину не вдається, тож «Бармалей» направляє дрон на позиції російської піхоти. Можливо, для декого з окупантів цей ранок в окопі став останнім.

“На цій місцевості працювати дуже не просто. З одного боку, серед дерев нам легше знайти укриття та сховатися, а з іншого — тут важче виявляти та вражати ворожу техніку. До того ж ліс затіняє горизонт, що впливає на якість зв’язку та управління дроном, а на додачу росіяни саме на цій ділянці фронту сконцентрували велику кількість засобів РЕБ, що також ускладнює нашу роботу. Наш ворог — дуже підступний та хитрий, проте його треба і можна знищувати. І ми це неодмінно зробимо” , — впевнено заявляє «Француз».

Наступну ціль група чекає ще дві години. Це російська вантажівка, яка швидко несеться по польовій дорозі. Та вже коли «Боб» готовий активувати детонатор FPV-дрона, лунає наказ про відбій. Ціль звернула в сторону і зараз її не дістати.

Минає ще деякий час, коли аеророзвідка суміжного підрозділу виявляє російську БМП, яка обережно наближається до місця, звідки відкриє вогонь по українських позиціях. Група «Француза» напоготові. Щойно ворожа техніка починає стріляти, український FPV-дрон уже у повітрі й на крейсерській швидкості несеться до цілі. Летіти зо три кілометри, тому потрібно поспішати. «Бармалей» максимально сконцентрований. Він знає, що схибити не має права, адже від його вправності залежать життя побратимів.

Уже невдовзі ворожа БМП розряджає гармату та, розвернувшись, поспішає зникнути посеред лісу. Екіпаж, схоже, впевнений, що їх не дістати, але це саме той випадок, коли мисливець стає жертвою. «Бармалей» у своїх окулярах уже запримітив ціль і цього разу від нього не втекти.

На російську техніку український FPV-дрон заходить зверху майже вертикально — щоб у вирішальний момент, коли безпілотник опуститься нижче за верхню крону дерев, не зник зв’язок. Минає ще мить, зображення з камери дрона зникає, а за секунду рація розривається радісними окликами — ціль вражена та горить!

“Після будь-якого виїзду, і неважливо вдалим він був чи ні, ми завжди проводимо ретельний аналіз того, що було зроблено правильно, де ми помилися, а що можна було зробити краще і швидше. Річ у тім, що це — війна технологій, і ми маємо бути завжди на крок попереду. Інакше цю війну не виграти” , — підсумовує «Француз».

Лише за останній час на Лиманському напрямку екіпажі FPV-дронів Волинської бригади тероборони знищили кілька ворожих БМП, гаубиць, станцію РЕР та РЕБ, вантажівки та автомобілі, якими пересувався особовий склад окупантів, але доїхав лише на концерт кобзона.

“Це командна робота і ми маємо працювати як одне ціле. Щоб не лише виконати бойове завдання, а й лишитися при цьому живими та неушкодженими. Бо ж для ворога ми — пріоритетна ціль. І якщо нас виявляють, не пошкодують навіть пакет «Граду». Але ми всі знаємо, навіщо вдягнули український піксель. Бо маємо одну мету та одну мрію на всіх — знищити ворога та здобути перемогу, — широко усміхаючись”, – промовляє «Боб» та йде готувати до злету наступний дрон.