Пілот легендарної «Мрії» вперше побачив згарище, яке залишилося від борту
Понівечена «Мрія», потрощений «Руслан», спалені та пошматовані літаки фірми «Антонова», ущент випалені офісні приміщення, розграбовані склади.
Журналісти ТСН разом із командиром найбільшого в світі літака Ан-225 Дмитром Антоновим першими зуміли потрапити на аеродром Гостомеля. Вони пішли туди, щойно звідти вийшли окупанти.
Командир літака Дмитро Антонов одразу ж погоджується на напівбожевільну ідею подивитися, що там із знаменитою «Мрією», хоча й визнає – це надзвичайно небезпечно, адже ще ніхто не знає, чи пішли росіяни зі свого логова. І, звичайно, Дмитро знає – буде боляче – тому що він, як і всі ми, вже знає, що з його «Мрією».
Дорога через розбитий Ірпінь, тут на вулицях ще танки, потрощені автомобілі і тіла загиблих на в’їзді в Бучу. Далі в тумані видніється ворожий танк, на щастя, спалений – це аеропорт.
Цей аеродром Гостомеля, до війни тут працювало 1700 людей. До війни були десятки дуже гарних літаків, від них майже нічого не залишилось. Рештки Ан-26, понівечений снарядами найбільший у світі турбогвинтовий Ан-22. Вибухом відірвало крило новітнього Ан-132. Від красеня Ан-74 залишилося хвостове оперення, досі догоряють його двигуни.
Пілот Дмитро Антонов поглядає під укриття, де стоїть літак усього його життя, неперевершена «Мрія». Він добрих пів години не відважується до неї наблизитися. А далі на шляху десятки одиниць спаленої ворожої бронетехніки, покинута ворогом гармата, всюди сотні снарядів, мін і навіть гранат.
Як покалічена велика птаха, крила опущені, носовий обтікач лежить збоку, частини літака взагалі нема – вигоріла вщент. Але пілот все одно вітається зі своєю «Мрією», як живою.
«Ну що, привіт, літак, це .. Так, трохи краще думав ситуація, кабіни немає. Двигуни 3 штуки, там шість двигунів може бути», – каже пілот.
Хоч і побите осколками, але майже ціле ліве напівкрило “Мрії”. Маленький літачок «Цесна» ніби підтримує свою велику подружку, як може.
В основному на “Мрії” літав Дмитро Антонов – з 2002 року. Вони разом провели у повітрі півтора тисячі годин. Облетіли весь світ кілька разів. Останніми роками доправляли маски, халати, тести – рятували світ від коронавірусу.
«От просто смуток такий, що передати неможливо, рівно 2 місяці тому, я в крайнє відрядження відправився і навіть не міг собі уявити, що таке може статися. Машина була чудова, слухняна… Краще машини просто не було. Я бачу єдине – від цього екземпляру можна буде взяти окремі частини для створення другого, відновити її не вдасться – це знову ж моя думка», – каже пілот.
А в ангарі Руслана картина теж не втішна – літак виглядає жахливо – випалений шмат фюзеляжа, вирвані шматки обшивки, літак зрешечений кулями.
Посеред аеродрому ще одна спалена машина — гелікоптер, по рештках камуфляжу видно – це військова машина. Реєстраційний номер заляпаний мастикою та багном, але зрозуміти – це російський гелікоптер, який і знищував наші літаки в Гостомелі. За номером одразу ж можна знайти фото цього гвинтокрила, Мі-8 озброєний некерованими реактивними снарядами.
Центральний офіс авіакомпанії випалений вщент. В кімнаті відпочинку російські солдати влаштували їдальню, в туалеті спали – приміщення без вікон, а от самі в туалет ходили в сусідню кімнату на паркет…
Кабінету пілота не збереглося, але дивним чином збереглася табличка на стіні.
«Антонов Дмитро Вікторович, замдиректора АТП по льотній роботі”. Так, більше нічого, все розграбовано, все згоріло, льотних документів немає. Відновлюватиму, єдине, табличку можна взяти на згадку», – каже чоловік.
Аеропорт Гостомеля, колись таке потужне підприємство, лежить в руїнах. Ворог розграбував і розікрав усе, що тільки міг, натомість залишив тонни снарядів, мін, всюди розкидані сотні ручних гранат. В приміщеннях кинуті сумки з набоями. А ще – вони не залишили після себе цілим жоден літак.
