Оживші фото: так святкували перший День Незалежності і це було не 24 серпня
Уявіть собі Київ 16 липня 1991 року. Ще за кілька місяців до розпаду СРСР Україна святкувала свій перший – і єдиний – День Незалежності саме у цю дату. Площа Жовтневої революції, нинішній Майдан Незалежності, наповнилася тисячами людей із синьо-жовтими прапорами та національним одягом.
Цей день став початком нової епохи української державності, яка, втім, свого імені ще не зовсім набула. “Телеграф” розшукав архівні кадри тих подій та колоризував їх.
Чому саме 16 липня?
Ще 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила знаковий документ — Декларацію про державний суверенітет. Це була принципова заява про політичну та економічну самостійність у межах СРСР: власне громадянство, армія, фінансові структури, незалежні закони та навіть — одна з перших в СРСР — декларація про неприйняття ядерної зброї.
Вже наступного року саме на цю дату припали перші масові урочистості, що, по суті, відзначали не повну незалежність, а саме проголошення суверенітету. Тоді ж Верховна Рада постановила вважати 16 липня Днем Незалежності та щорічно відзначати це як державне свято.

Як це було: унікальні архівні фото
Фотографи змогли зафіксувати святкову ходу, що простягнулася Хрещатиком, концерт на площі Жовтневої революції з виступами тодішніх зірок української сцени. Увечері місто виблискувало святковим салютом — це було справжнє народне святкування, наповнене оптимізмом і надією на власну державу.

Чому дату змінили?
Паралельно радянська система продовжувала бурлити. Вже в серпні 1991 року спалахнув путч, який прискорив розпад СРСР. 24 серпня Верховна Рада УРСР ухвалила вже повноцінний Акт проголошення незалежності України — документ, який остаточно закріпив вихід України зі складу Союзу.

Відтоді 24 серпня почали відзначати як офіційний День Незалежності, а постановою 20 лютого 1992 року цю дату формально затвердили. Вона символізує справжній початок незалежної держави, тоді як 16 липня був першим кроком — декларативним і дуже важливим у процесі здобуття свободи.

Ця історія — не просто дата у календарі. Це спогад про боротьбу, про віру в національну ідею, про початок великої держави, якою ми є сьогодні. Архівні фото з того далекого 16 липня 1991 року нагадують нам, що шлях до свободи вимагав рішучості та взаємної підтримки.

не знаю в кого як, але особисто для мене саме 24 Серпня траурний день, і за 11 років трауру тільки прибавилось.. можливо 16 Липня був би й інший настрій.. не відомо..
Мабуть любиш восьме марта або сьоме листопада
тримайся, братику!
дякую за підтримку, але це особисте, якшо шо.. і я – гетеро))).