Отримали повістки в один день: у теробороні Волині служать рідні брати
Ростислав і Володимир – два рідні брати з Волині, служать в автороті 100-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
До війська потрапили у перші дні великої війни, розповідають на фейсбук-сторінці Регіонального управління Сил територіальної оборони “Захід”.
«Ми разом, в один і той самий день отримали повістки, – розповідають бійці. – В один і той же день ми обоє зібралися й пішли в ТЦК. Оперативно пройшли медкомісію, після чого нас відправили автобусом до Черкас. Щойно доїхали до Тернополя, нас чомусь розвернули, і ми повернулись до Луцька. Як з’ясувалося, тоді відбувався активний набір військовослужбовців у 100 бригаду. Так ми й потрапили сюди».
У цивільному житті чоловіки займалися сільським господарством.
«Маємо паї, на них і працюємо, – кажуть бійці. – Маємо власну техніку, любимо крутити гайки… Треба ж якось виживати, то самі на себе працювали. Але відколи почалась війна, наша земля простоює. Бо нема кому займатися цією справою, на жаль…».
Свою нинішню діяльність у війську Ростислав і Володимир порівнюють із справою цивільного життя. Мовляв, є багато спільного, хоча далеко від рідного дому:
«Авторота – це, в першу чергу, забезпечення наших батальйонів та бригади, зокрема. Постійно катаємось, ремонтуємо техніку, займаємось логістикою, забезпеченням «передка». Людей возимо на навчання…».
Про те, що обидва сини на війні, мама військовослужбовців не знає.
«Вона навіть не знає, що війна в країні, – кажуть бійці. – Просто вона у такому віці, що їй краще нічого такого не говорити. А про що їй говорити? Що тут «бахкає»? Ми ж не в глибокому тилу сидимо, не на Волині… Стараємось разом приїжджати у відпустку. Говоримо мамі, що на заробітках у Польщі…».
Тероборонівці переконані, що Україна обов’язково здобуде перемогу:
«Але ще не зараз, – кажуть. – Війна буде довготривалою, і це треба усвідомити всім! Не думайте, що, якщо ви перебуваєте на заході України, то ви у повній безпеці. Ніхто не знає, що рашисти можуть задумати завтра. І будьте готовими до того, що воювати доведеться усім».
