Однакові імена та військові професії: історія пілотів FPV-дронів з 14 бригади
27-річний Андрій родом із Волині. За професією інженер. Після початку повномасштабного вторгнення разом із дружиною повернувся в Україну з-за кордону, де перебував тривалий час. Одразу почали займатися волонтерством: організовували й закривали збори на нагальні потреби воїнів, допомагали вивозити поранених у шпиталі.
Мобілізувався до війська за власним бажанням і, не замислюючись, обрав військову спеціальність – пілот FPV-дрону. Літати навчився за три дні вже на передовій в Харківській області, розповідають на сторінці 14 бригади у фейсбуці.
“Як тільки приїхав у підрозділ, командир одразу запитав у мене, ким я хочу бути. Тобто новоприбулим давали можливість вибрати професію, а не розподіляли на власний розсуд”, – каже воїн.
Починав на компʼютерному симуляторі, а потім, з допомогою побратимів, освоїв органи керування і всілякі «літальні фокуси». Перший бойовий досвід — відпрацювання дроном по бліндажу.
“Нам дали орієнтування на противника, який заліг в сіні. Їх спочатку була складно розгледіти, але я кілька разів пролетів у них над головами й освоївся. Згодом — визначився із ціллю і влетів. А далі пішло і поїхало! Різні цілі по різному вражаються, до кожної свій підхід-підльот, так би мовити…” – розповідає боєць
Воїн каже, що кожен виліт особливий своєю креативністю та творчістю: як ліпше підлетіли, з якого боку…
В родині воїна росте девʼятимісячний син. Андрій його бачить лише на фото, які надсилає дружина, або під час відеодзвінків. Перше слово, перший зуб, крихітні досягнення — усе це відбувається, поки тато воює. Однак кожен такий момент додає воїну мотивації, незважаючи на тисячу кілометрів відстані між ними.
Надовго запамʼятав свою першу ціль і побратим Андрія з таким же іменем — Андрій. І хоча за віком він старший (45 років), зміг швидко опанувати сучасні технології та навички управління дроном. У цивільному житті працював у будівельній сфері й мешкав на Волині разом із сімʼєю. До війська долучився, будучи батьком трьох неповнолітніх дітей. Добровільно відмовився від цивільного життя, щоб допомагати хлопцям з «мінусуванням» ворогів.
“Був під враженнями, коли знищив свою першу ціль. Добу картинка трималася в мене в голові. Вважаю, що вони не мають ходити по нашій землі!” – розповідає військовослужбовець.
Одна з крайніх «жертв» захисників — МТЛБ, котру спершу сплутали із «солнцепьоком»…
“Ех, спочатку думали, що вразили «солнцепьок». Радощів було! А потім по горінню зрозуміли, що помилилися. Насправді ж це була МТЛБ із незвичним тентуванням”, – сміються побратими.
FPV-шнику потрібно щоразу вдосконалювати свої льотні навички, кажуть пілоти.
“Якщо займатися FPV, цим потрібно «горіти». Треба без упину тренувати навички польоту, вміння «заходу» на цілі. Максимально розвиватися, удосконалюватися і розвиватися. Чим успішно і займаються наші хлопці!” – кажуть військові.
