Обличчя війни: правда про Широкине крізь об’єктив луцького фотографа
Фотокореспондент Роман Сардак побував там, де, незважаючи на розведення військ, і досі лунають вибухи та гинуть люди. Йому вдалося зазнімкувати фронтові реалії та поспілкуватися з людьми, які боронять наш спокій.
З нагоди Дня Збройних сил України ми публікуємо кадри з життя міста, в яке прийшла війна. А також обличчя цієї війни – українських захисників, які боронять країну від російської агресії, – пише ІА Волинські Новини.
“Мені було цікаво побачити, яким насправді є обличчя війни. Завдання моє полягало в тому, щоб зробити кілька портретів солдатів та передати за допомогою фото ту ситуацію, яка наразі там є насправді”
“Я був у Широкиному разом із морською піхотою, був на позиціях. Солдати розказали мені, в якому становищі перебувають. Ситуація зараз там, як кажуть військові, ще складніша, ніж була раніше, бо є багато заборон щодо того, по чому можна стріляти, а по чому не можна”, – розповів Роман.
Фотограф зізнається: найбільше його вразив дуже різкий контраст, коли після перебування у зоні бойових дій, де направду триває війна, виїжджаєш буквально за 30 кілометрів у Маріуполь, а там життя вирує на повну, як-от у Луцьку, Львові чи в Києві.
“Там не відчувається цієї війни, а насправді вона є і люди гинуть, – провадить Роман. – На сусідній позиції із тією, де я був, за дуже короткий час загинуло п’ять солдатів. Тобто війна є і вона не менш страшна, ніж раніше”.
У зоні бойових дій Роман Сардак зустрічався із медиком Юлією Тайрою.
“Ці дівчата себе називають ангелами Тайри. Вони вивозять солдатів, дуже часто тяжкопоранених, з місця бойових дій. На жаль, мені не вдалося з ними поїхати, щоб зафіксувати їхню роботу.
Але з того, що Юля мені розповіла й що показала на фото в телефоні, зрозумів, що працюють вони в доволі жорстких умовах і стикаються з дуже важкими завданнями. Але вона там уже десь шість років, є військовослужбовцем, каже, що звикла до таких умов”, – розповідає він.
Широкине – дуже розтрощене місце, його зруйнували вщент.
“Там є вулиця Миру, яка найбільше постраждала. Я зазнімкував гараж, який на вигляд, як решето. Уявіть: металевий гараж, а він весь в дірках і повністю просвічується. Як на мене, найбільша трагедія полягає в тому, що колись тут люди жили, а зараз це місце – суцільна руїна.
Війна страшна! Усі хочуть, щоб вона закінчилась, щоб жилося спокійно. Але незважаючи на це, війна триває і забирає життя. Ніхто не хоче вмирати, ніхто не хоче вбивати, але все одно воюють і поки цьому кінця не видно”, – ділиться враженнями фотограф.
Роман каже, що людині, не підготовленій морально, перебувати там важко.
“Враження, коли це все бачиш, дуже гнітючі. Один офіцер, який мене супроводжував, попереджав, щоб добре дивився під ноги й не ходив по траві й таких місцях, де не видно, по чому ступаєш, адже там могла лишитись міна, то не варто ризикувати, аби не втратити ноги чи й загалом життя.
Ще мене вразили снаряди, які не розірвалися після мінометних обстрілів і застрягли в асфальті. Їхні хвости так і стирчать з того асфальту, як німі свідки жахіть, що тут творилися. Кажуть, ніби вони не несуть загрози, однак дивитися на таке дуже моторошно”, – – зізнається Роман.
Зі слів фотографа, Широкине – це місце, яке дуже яскраво демонструє, що таке війна та її наслідки.
