«Ну то й що, що загинув»: на Ковельщині священник московського патріархату образив матір полеглого захисника

Вигнати місцевого священника не тільки з церкви, а й із села вимагає мешканка Волошків на Ковельщині. Тетяна Рудін у пам’ять про полеглого на війні сина зробила на храм щедру пожертву – 80 тисяч гривень на розпис вівтаря.

Її єдиний син Андрій загинув від ворожої кулі на Херсонщині в перший місяць повномасштабної війни, в березні 2022 року, йдеться в сюжеті 12 каналу.

«Я домовилася з нашим священником. Сказала: я хочу зробити дар на церкву, давайте розмальовувати церкву», – пригадала Тетяна Рудін.

Вона виділила 80 тисяч гривень на розпис вівтаря – майже 15 середніх українських пенсій. Художник працював над ним п’ять місяців.

Священник місцевого храму відмовився показати розписаний вівтар журналістам.

«Жертва взагалі-то не показується… Ну то що, що загинув у неї син?» – сказав отець Віталій.

Напередодні громада вчинила проти його волі – перейшла з московського патріархату в Православну церкву України. Хоч, як пригадала Тетяна Рудін, гроші на храм давала саме за такої умови.

«Я даю гроші, але якщо буде перехід в українську церкву. Він сказав: я перейду… Я віддала. Я мала більше дати, але як вже почалося за москву, я сказала, що я за Москву гроші не дам. Все. Він сказав: я не перейду. Ми його просили, і я особисто просила. Кажу: батюшко, переходьте. Бо ми любили свого батюшку. Ми дуже його любили. І мені зараз його шкода», – зазначила пенсіонерка.

Сам священник слова жінки заперечує.

«У нашому селі мені ніхто нічого не пропонував. Навіть ніхто не казав: давайте, батюшко, поговоримо. Просто так через коліно, знаєте», – прокоментував священник храму Святого Миколая Чудотворця, отець Віталій.

Збори парафіян проходили неспокійно. Віряни поштовхалися. На місце викликали працівників поліції. Але збори таки відбулися: 134 голоси – за перехід у ПЦУ, 53 – проти.

Благочинний Голобського округу, отець Андрій був на зборах. Він запевнив: усе було за правилами. Протокол склали, з єпархією погодили, благословення митрополита отримали. Вже й документи до Волинської облдержадміністрації подали.

«У нас є церква, і богослужіння потрібно проводити в церкві. Збори пройшли. Ми проголосували. Ми хочемо нашу українську церкву. Ми віримо в Бога і в Україну, і в Збройні сили України, і молимося за них», – запевнили мешканки села Волошки Лариса і Людмила.

«Росія напала на нас. Наших дітей вбивають. А ми будемо за росію? Такого не може бути», – додала їхня односельчанка Галина.

«Ми дуже раді, що в нас у Волошках буде українська церква», – наголосила Віра.

Священник храму, отець Віталій стоїть на своєму. Наводить чотири аргументи: протокол склали неправильно, бо противників переходу було більше; хоче лишитися в тій церкві, якій давав клятву; не хоче бути разом із прихильниками ПЦУ; храм будував сам.

Люди в селі особливо обурені останнім твердженням отця Віталія. Стара церква згоріла 15 років тому, а як зводили нову, у Волошках добре пам’ятають. Селяни пригадали, що шукали фінансування, залучали благодійників.

«Ми збирали по копійці по селах, у Маневичах. Я особисто возив людей. Просили як милостиню, просили по копійці, збирали, бо ж біда. Але будував другий батюшка. Був отець Николай, покійний… Оцей прийшов на все готове. Тільки криши не було. Його сюди перекинули почті на все готове», – поділився мешканець Волошок Віктор.

«Він мені сказав: ви до цих пір не зрозуміли, що ви тут ніхто? Як тільки присланий був сюди, то такі речі став говорити. Це дуже неприємно», – пригадав Тит.

Попри непорозуміння, колотнечі в селі допустити не хочуть. Тож громада ПЦУ доти, поки не має дозволу облдержадміністрації, на Службу Божу збирається на вулиці біля хреста чи в сільському клубі. Тимчасово служить отець Валерій із Колодяжного.

На перше богослужіння принесли ікони, підсвічник та хліб.

Поки не надішло офіційне підтвердження, на право зайти в церкву чекають усі, зокрема й мама загиблого на війні Андрія Тетяна Рудін.

«Церква під московським патріархатом правитися не буде! Як я можу бути за українську церкву московського патріархату, коли я похоронила сина? І в мене ще племінник зараз воює. І я буду за Москвою?» – звернула увагу жінка.

Негідна реакція священника Української православної церкви вкрай обурила матір Героя, зокрема його слова: «Ну то й що, що загинув?»

«Як так він міг сказати? Військова людина, яка загинула, пролила кров! Люди захищають Україну, а він таке сказав. Як то так може бути? Він спить спокійно, а хлопці в окопах гниють! То не є людина. Вигнати його з села, щоб він навіть не був! А відразу було ж нічого. То він хоронив і, як везли, виходив… Кожного дня мене був провідував на костилях. А от тепіро бачите – пішла за українську церкву, во що», – говорить Тетяна Рудін.

Вона наголосила: так не повинна говорити людина, наділена правом проповідувати Слово Боже. Жінка буде вимагати адекватного покарання для священника.