Якщо дитині цікаво – її не треба просити вчитися, – нововолинська TikTok-вчителька Наталія Венгрин
Про вчительку математики з Нововолинська Наталію Венгрин на початку осені заговорила вся Україна. Просто пояснюючи складні, на перший погляд, речі у коротких TikTok-відео, педагог підкорила серця учнів своєї школи.
Наталія незчулася, як стала вчителькою математики для десятків тисяч українських школярів. Сьогодні на неї у популярній соцмережі підписані 76 тисяч користувачів.
Про це написали у виданні UA IN.
Її відео набирають тисячі переглядів, а учні з усієї країни користуються короткими “шпаргалками” і закохуються в таку доступну математику.
Ми з пані Наталією записали цю розмову в середині вересня. Говорили телефоном про школу і школярів, математику і те, чому волинська вчителька витратила своє літо на ТікТоки для учнів.
Пропонуємо дізнатися більше про найпопулярнішу волинську математикиню.
— Пані Наталіє, банальне питання, але чому ви обрали професію вчителя?
Я вчителюю з 1994 року. Фактично, вже 27 років. Змалечку, і, напевно, за характером я людина, яка любить щось пояснювати. Не раз вже аналізувала, чого так виходить. Не тому, що я добре навчилася це робити, ні.
Напевно, Бог дав мені такий дар – вміти зі складного робити просте, розкладати на простенькі шматочки і доносити до людей. Змалечку, коли ми гралися в школу, я завжди була вчителькою. У школі вже мені легко давалися математика, фізика і хімія. Думаю, успадкувала від батьків талант математичного мислення, і тому обрала бути вчителем саме математики. З дітьми я завжди любила працювати.
– Ви все життя працювали у Нововолинському ліцеї №7 чи викладали й в інших школах?
У цьому ліцеї працюю з першого дня. За сумісництвом працювала, в таборі працювала, але основне місце роботи ніколи не змінювала.
— Пам’ятаєте свій перший робочий день?
В перший день було 1 вересня, традиційна лінійка і так далі. Але своїх перших діток, перші уроки, звичайно, пам’ятаю – таке не забувається. Коли прийшов з університету на роботу – розумієш, що навіть те, що знав до університету, не можеш розтлумачити простими словами дітям, тому що мислиш занадто науково.
Доводиться розбиратися, як може думати дитина. Пам’ятаю свій урок геометрії, коли я для семикласників вдома, готуючись до уроку, розписала розв’язання задачі на три сторінки, і усвідомила, що учень так не зможе. Я шукала простий розв’язок і спосіб пояснити це все “на пальцях”. Не відразу це до мене прийшло, але все ж, працюючи з дітьми, починаєш розуміти, як вони мислять, де найчастіше помиляються.
Багато важить практика. Бо освіта освітою, а досвід – це велика штука.
— І все ж, з мого досвіду, багато педагогів, замість шукати самотужки шлях до учня, користуються чужими методичними рекомендаціями і так далі.
Можливо, з іншими предметами це працює, але не з математикою. Математика – наука, яка вчить думати. І якщо ми будемо просто в порожнечу пускати свої думки, а воно не зачепиться за дитячу голову – так навчити нереально. Навіть ту дитину, яка хоче.
Важливо ще, мабуть, сказати, що навчити можна тільки ту дитину, яка хоче навчитися. Тому, хто не хоче вчитися, постав хоч п’ять професорів і сім методистів, дай підручник і дай засоби – нічого не вийде. Але навіть якщо бажання вчитися є, дитинка не завжди може з першого разу зрозуміти. Ми всі абсолютно різні. От хоча б на прикладі моєї сім’ї. Ми з чоловіком обидвоє математики. У нас двоє дітей, і коли вони ще були школярами, ми зрозуміли, наскільки різні типи мислення у сина і в доньки. Одне і те ж доводилося пояснювати дуже різними способами і ходами.
Кожна дитина мислить по-різному, і часто треба придивитися, як та дитина думає, щоб допомогти їй знайти дорогу до розв’язання. Але коли вже зрозумієш, як дитина думає, і коли дитина розуміє, що нормально думати не так, як всі – тоді можна мати гарний результат.
— Десь за таким принципом – пояснювати так, як думають діти – побудований ваш TikTok канал. Як він у вас з’явився?
Ще до TikTok я почала записувати відеоуроки. Колись я спілкувалася з математиком В’ячеславом Ярмаком із Харкова. Він є автором різних посібників, і мені запропонував стати співавтором онлайн-школи. Це було три роки тому. Ми пробували розділити класи, і кожен на свій клас записував уроки. Я за те літо записала повний курс відеоуроків по темах для 8 класу. Але уроки були в мене досить великі – 15-18, і навіть 20 хвилин. Не скажу, що це погано, але далеко не всі діти давали раду сісти і вислухати, порозв’язувати – бракувало терпіння. І хоча відео дивилися, вони були не такими популярними.
Наступного року у мене вже були дев’ятикласники, і я записувала їм відео про те, що вони час від часу забували. От ми вчимо квадратні рівняння – і я записала відео, як розв’язувати квадратні рівняння. Теорема Вієта, властивості коефіцієнтів, цікаві методи… Вони кожного разу щось забувають, і на уроці доводиться знову пояснювати. А коли є відео, можна сказати: “Діти, он там Наталія Федорівна буде пояснювати і ввечері, і вранці, і три рази поспіль – й язик не заболить”. Таким чином вони завжди мали собі підказку у вигляді відеоуроку.
Я зрозуміла, що це працює, але от сісти і зробити цю роботу до кінця мені не вистачило часу і терпіння – я ж така сама, як і мої діти. А тут сталася така ситуація, що я з березня цього року була на лікарняному, і учні, яких я вела, залишилися з іншим вчителем.
Непоганим, у нас взагалі дуже гарний колектив. Але діти звикли до вчителя, до одного стилю викладання, навіть до інтонації. Вони просилися на додаткові, просили з ними позайматися. Я за станом здоров’я явно не могла вести якісь заняття.
В червні мої власні діти мені кажуть: “Мамо, спробуй TikTok, це такий новий канал з короткими відео, діти там сидять”. Перші відео я знімала ще навіть без штатива. Таку маленьку палку селфі поставила на столі, підпирала коробками, книжками, і з дошкою так записувала на телефон свої відео. Коли 4 червня закинула це відео в той TikTok чисто на пробу, пішли і коментарі відразу, і переглядів багато. Я подумала зняти і закинути ще щось з цієї теми, яку пропустила з дітками. І ті перші відео почали користуватися такою популярністю шаленою, що мої власні діти сказали: “Мамо, не зупиняйся”.
Спершу думала, що візьму пропущені теми з п’ятого класу, і почну теми з шостого. Але коли записувала відео, мені люди просили ще восьмий, дев’ятий. Мені не важко, а якщо це ще й цікаво комусь – то взагалі приносить велике моральне задоволення. Ти не просто робиш, бо так треба робити – ти робиш тому, що це комусь цікаво. Люди задоволені, щасливі, багато приємних відгуків.
Хоча, знаєте, є різні відгуки. В більшості людям подобається, але от хтось кричав мені ціле літо: “Скільки можна? Літо, канікули, яка математика? Нащо воно мені трапляється?!”. Різне буває.
— Пані Наталіє, а як ви перед камерою почуваєтеся? Це ж не зовсім те саме, що перед учнями виступати. Аудиторія набагато більша.
Мені перед камерою важче навіть не тому, що аудиторія більша, а просто тому, що я говорю сама з собою. Я не бачу очі дітей, не знаю, розуміють вони мене чи не розуміють, не бачу, чи їм це “заходить”. Вже потім по коментарях тішуся, коли пишуть: “Я робила домашню, подивилася – і в мене все вийшло”, або “Я написала самостійну гарно, бо подивилася це відео”. У будь-якому випадку, кожному вчителю важливий зворотній зв’язок. Ми в порожнечу не можемо працювати. Тому найважче було спершу зрозуміти, що я це говорю не в порожнечу – що це комусь треба.
Коли я записувала ті відеоуроки у 2018-му, я їх передивлялася і мені не подобалося нічого. Але я нічого не переписувала, не монтувала. Як сказала – так сказала. Ми всі не ідеальні. Я і дітей постійно вчу тому, що не треба боятися зробити помилку. Страшно не проаналізувати, і зробити ту саму помилку десять разів поспіль.
Дуже некомфортно було спочатку, коли люди коментували. Я боялася прочитати в коментарях щось неприємне. Відео я записую для того, щоб дітям було легко зрозуміти математику, а не для того, щоб методично правильно будувати речення, наприклад. Бо були ж навіть зауваження про те, що я неправильно пишу двійку. Є вчителі-педанти, особливо коли мова йде про молодші класи. Для них важлива каліграфія, почерк. А мене почерк дуже не цікавить, тому що коли дитина старається виводити букву чи цифру, вона перестає думати. Мені треба, щоб дитина мислила.
Пам’ятаю, в перші рази чоловік дуже переживав, хоч би мене там ніде не образили, щоб не засмучувалася, бо ж хворію, і треба, щоб воно мені не нашкодило. Але я навчилася спокійно на все реагувати. Кожен має право на свою думку і свою правду. Я, головне, стараюся не зробити математичної помилки, а вже обмовитися чи некаліграфічно написати – це не проблема взагалі.
— А ви слідкуєте за своєю аудиторією? Хто ці люди, які вас дивляться?
— Я можу лише відслідкувати по коментарях, тому що по ніках важко щось зрозуміти. У коментарях вже видно: хтось дивився ці відео, щоб пояснити дітям і внукам, хтось і сам у школі вчиться, просить пояснити конкретні теми. Я ще маю сторінку “Математика з Наталією Венгрин” у фейсбуці, дублюю туди відеоуроки. Там багато колег-вчителів відгукувалися, дякували. Буває, ми навіть дискутуємо з того чи іншого питання. Мені це дуже приємно.
Я з тих людей, які критику сприймають нормально, коли вона конструктивна. Якщо справді є варіанти подати щось простіше, по-іншому – я ж не проти, мені це цікаво. От, наприклад, я показувала ділення десяткових дробів, і в тому числі ділення на 5. Хтось у коментарях написав, що можна ж набагато простіше, і цей коментар спонукав мене зняти окреме відео, як зручно ділити на 5. Бо справді є кращі методи і способи.
Інша справа – не обов’язково все завжди робити тільки одним способом. Дитина повинна мати вибір. Добре, якщо вона знає п’ять доріг до одного пункту, і вибирає з них найраціональнішу.
— Як ви обираєте теми? Є план, чи це залежить від запитів аудиторії?
— Спочатку я працювала за планом для своїх учнів, які закінчили п’ятий клас, і зараз почали навчання у шостому. Я планую їх навчання повністю супроводжувати коротенькими важливими відеоакцентами, щоб вони могли нагадати собі те, що забули. Всі інші класи я теж увагою не буду обділяти, і на запити аудиторії відповідаю, як можу. Чіткого плану у мене нема, але думаю над тим, щоб всі ці відео завантажити у YouTube і розкласти за класами. В TikTok дуже важко щось знайти. Воно все на купі, і неможливо його розкласти по папочках, щоб хоч якось структурувати. У YouTube є змога створити списки відтворення, і я спробую все там зібрати.
Маю ще великі надії і плани, що мені вистачить духу зробити курси з підготовки до ЗНО з математики. Але це робота глобальна і відповідальна.
— Ви витрачаєте на цю роботу справді багато часу, а результатами вашої праці користується безліч людей. Чи не шукали ви якісь джерела фінансування і способи монетизувати відео, щоб хоч якось компенсувати витрачені зусилля?
— Ні, ніколи над цим не задумувалася. Все ж починалося з того, що я робила відео собі в допомогу. І чесно, мені не шкода цим ділитися. Якщо завдяки моїм урокам хоч в однієї (а я сподіваюся, не в однієї) дитини прокинеться бажання вчитися і знати математику – то я буду неймовірно щаслива. Сьогодні математика в такому доволі сумному стані. Це образливо, бо математика – наука, яка направду відкриває можливості людини. Вона розвиває мозок, розвиває нейронні зв’язки, навчає мислити широко, підбирати раціональні шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми. Це все – тренування нашого мозку і нашого характеру. Мені видається, що така попуряризація математики дуже потрібна сьогодні. Це складна наука, але її можна вчити по трохи, і це може вивчити кожен.
Мені у приват шлють багато пропозицій щодо приватних уроків і репетиторства, але я, на жаль, не маю вільного часу через проблеми зі здоров’ям. Дякувати Богу, я з початку навчального року вийшла на роботу і маю змогу спілкуватися з дітками вживу. Поки моральне задоволення мені значно важливіше, ніж матеріальна вигода. Згодом, якщо вдасться організувати якісь курси, може, вони і будуть платними. Зараз хай воно все просто приносить людям користь.
— Про успіх того, що ви робите, говорить чисельність аудиторії. Зараз у TikTok на вас підписані 58 тисяч користувачів, і це здебільшого діти*. При тому, що ви пропонуєте їм навчальний контент, який зазвичай не потрапляє у тренди цієї соціальної мережі. Як реагує на ваші відео ця аудиторія?
— Я ціную будь-які відгуки. Не відповідаю зазвичай, бо часу відповісти всім точно не вистачить, але систематично перечитую все, що пишуть діти. Діти такі щирі і безпосередні! От недавно одна дівчинка написала: “Я нічого не розуміла, але подивилася цю жіночку – все зрозуміла і написала самостійну на 12” (сміється – ред..). Хтось думав, що не знає математику, а після відео виявилося, все так просто, що нема, чого вчити. Дуже багато діток із 5 класу слухають відео за шостий, і пишуть, що розуміють ці теми. Теж приємно, тому що дитина вже ідучи в шостий клас знатиме, що математика там не складна – треба тільки послухати і розібратися. Одна дитинка писала мені в коментарях: “Все, я вже можу на уроки не ходити, бо подивлюся ваші відео і все знаю”. Тут я вже відповіла: сказала, що треба ходити на уроки і уважно слухати вчителя, але якщо щось забудеться – можна зайти до мене в профіль і повторити.
В нас із дітьми стосунки довірливі. Тоді тільки діти відкриваються і починають хотіти вчитися. Але, щоб не вводити в оману – не всі, хто вчиться в мене, знають математику на відмінно. Звісно, що так бути не може. Знову ж, навчити можна тих, хто хоче вчитися. З дитиною, яка вчитися не хоче, ми просто можемо гарно дружити, але на знання математики це ніяким чином не вплине.
Кожен робить свій вибір. І дуже багато від того залежить, в якому середовищі дитина росте, чи в сім’ї цінується це навчання і освіта зокрема. Тому я кажу, що прекрасно було би, якби не тільки у фейсбуці і тік-тоці, а на рівні держави це показувалося і популяризувалося. Щоб знімалися передачі і документальні фільми, як колись було. І в рекламах перед фільмом у кінотеатрі пускали якісь такі науково-популярні речі, які би демонстрували користь і престиж освіти. Не лише математичної, але математично зокрема.
— Які у вас найближчі плани на відео?
— Спостерігаючи за TikTok, розумію, що дуже заходять відео розважального характеру, фокуси, цікавинки. В математиці їх теж багато. І хоч я записую в основному навчальні уроки без танців і сенсацій, поки в мене буде трохи часу, я пошукаю собі матеріал для таких трендових речей. Мені теж це цікаво – люблю пробувати все нове, експериментувати.
Так само і діти. Якщо дитині цікаво – її не треба просити вчитися. Тому дуже важливо зробити навчальний процес цікавим. Бо коли в дитини не виходило, вона не вірила в себе, їй ще сім разів наголосили, що вона не математик, а на TikTok просто подивилася, зробила і все вийшло – вона починає вірити в себе, їй стає цікавою математика. Мене радують ці маленькі ситуації успіху. Одна дитина теж мені писала: “Я зупиняю ваше відео, роблю сама, а потім звіряюся – і в мене виходить” – це ж так круто! Цей успіх дуже багато важить для дитини.
— А що про вашу роботу кажуть колеги?
— Я почала це робити влітку, коли не було уроків, спілкування з іншими вчителями. Але коли я зустрічалася з кимось, або принаймні мені писали відгуки – всі підтримують, тішаться. І немає такого, щоб хтось сказав, ніби я займаюся дурницями. У нашій школі колектив надзвичайно досвідчених вчителів, які мають гарні результати з різних предметів. Я намовляла їх свої предмети записувати – географію, історію. Це такі фахівці, з якими і спілкуватися цікаво, і вчитися в задоволення. І точно вони мають, що розказати. Але знаєте, ми, вчителі, дуже закомплексовані. Поза роботою не завжди є час на щось інше. Крім того, самі бачите, що робиться в суспільстві. Вчителів останнім часом принижують – показують, як ми кричимо, мовляв “вчитель образив”… Я далеко не найкращий математик, і є безліч вчителів, які так само гарно пояснюють. Просто не всі готові робити себе публічними. Ми боїмося, що нас почнуть оцінювати і цькувати.
Особисто я за характером така, що нікому нічого доводити не буду. Якщо людина хоче зі мною дружити – буде дружити. Якщо хоче мене образити – хай ображає, бо кожен ділиться тим, що має у надлишку.
Вчителів достойних набагато більше, ніж ми думаємо. Просто не всі готові бути сміливими і робити щось наперекір. В якомусь коментарі мені обурений тато писав: “Скільки можна? У нас діти і так сидять у тому TikTok, то їх ще туди і математикою заманювати?!”. А інша мама відповідає йому: “Якби моя дитина сиділа в TikTok і вчила уроки з цією вчителькою, то я би їй ще вночі бутерброди з чаєм носила”.
Кажуть,TikTok – така некорисна платформа, там стільки всього дурного є. Але я вам скажу, що будь-який інструмент можна використати на добро, а можна на зло. От ножем можна зробити бутерброд, а можна зарізати людину. Це жорстоко, так, але до чого тут ніж? Треба розвивати в дитини критичне мислення, щоб вона могла вирішити, що дивитися, а що краще оминати. В житті ж не заборониш усього. А критичне мислення найкраще розвиває математика.
— Наостанок, на вашу думку, які якості повинні бути притаманні сучасному педагогу?
Найперше ми маємо бути професіоналами. Педагог має мати високий рівень професійної освіти. Але поруч із цим бути людиною гнучкою. Не можна вивчитися 30 років тому, і стверджувати, що я все знаю, і я крутий спеціаліст. Ні. Ми повинні вчитися постійно, все своє життя.
Також вчителі мають бути творчими, не працювати суто шаблонами. Ми повинні шукати шляхи і способи достукатися до дитини. Сьогодні для дитини не потрібен вчитель як джерело інформації. Ми ті, хто інформацію адаптує, вселяє віру в дитину, вчить інформацію шукати, застосовувати. Я знаю далеко не все з математики, що може нагуглити сучасна дитина. Але як цим скористатися, як це знайти – тут я можу підказати.
Ми провідники сьогодні. Ось хто такі вчителі.
