Якби нововолинські депутати були учнями, а мер Сапожніков – педагогом

Сесія Нововолинської міської ради часто нагадує шкільний урок, де мер Сапожніков – класний керівник, його заступники – методисти, а депутати – невгамовні старшокласники, які завжди шукають шляхів, щоб проявити себе.

Іноді доводиться втихомирювати депутатів, бо десь з’являється розуміння, що на сесію-урок вони прийшли зовсім не за власним бажанням. І от уявімо картину: Віктор Сапожніков, як справжній педагог, бере указку в руки і ставить зауваження в щоденник. Якими вони будуть не важко здогадатися тому, хто часто буває на сесіях міської ради.

“Грається телефоном”

Купа невідкладних справ, а тут ця сесія…

Але й під час сесійних засідань знаходиться час для маленьких життєвих приємностей: написати повідомлення колезі або й передзвонити, почитати “гарячі” новини у своєму телефоні тощо. Депутат – він же має бути обізнаним, вміти користуватися усіма “дивами” техніки. І на сесії встигати все. От Віктор Ярема і Андрій Нагорний, мабуть, порядок денний та проекти рішень мають в електронному варіанті на мобільних пристроях. Телефон для них давно замінив ручку, записник, довідник…

“Постійно крутиться”

Поки на достатньому дидактичному й емоційному рівні мер пояснює суть питання, Леонід Климович уважно спостерігає за ситуацією у залі. Він сидить за першою “партою”, тому міському голові часто доводиться бачити лише потилицю депутата. Здається, що “радикал” переймається усім, що відбувається на задній “гальорці”.

Надмірна активність передбачає і відповідний запас енергії. Якщо Климович буде вести себе так енергійно також при вирішенні нагальних проблем Нововолинська – “золота” медаль для нього гарантована!

“Зривають урок, поведінка – “2”

Небажання депутатів “Свободи” голосувати на сесії “за” – це новий виклик Нововолинській міській раді. Ну, різні причини бувають. Девіз Вадима Киричука, Павла Дружука, Ірини Франчук: контроверсійним питанням – ні! А як же працювати, якщо половина питань – недоопрацьовані. Ще до половини є купа підозр.

Зрозуміло, що міському голові дуже хочеться, щоби “Свобода” була як всі “чемні учні”. На пленарних засіданнях неодноразово лунають зауваження на адресу депутатів, Сапожніков одного разу навіть пригрозив завести до себе в “учительську” та пояснити правила поведінки тет-а-тет.

Не слухають. Ех, знову доведеться готувати щоденники на “двійку”…

“Заважає вести урок власною думкою”

Володимир Шаповал, Сергій Семенюк, Євгеній Недищук не голосують іноді, при чому можуть не голосувати взагалі, не просто “утриматися”. Валерій Мних любить задавати каверзні питання та довго доводити свою точку зору, чим дістає “педагогічний колектив”. Але зауваження йому пишуть рідко – кажуть, знає дуже добре закони.

“Знову не вивчив”

Ініціативність – дуже цінна риса характеру Василя Гури. Він не з тих, хто буде відмовчуватися на задній парті. Питань у Василя Васильовича завжди вистачає, в основному до влади. Поки депутати, в чергове розкривши від подиву роти, слухають виступи Гури, Сапожніков знаходить мільйон неточностей у його спічі та радить підучити предмет.

Виправляти Василя Гуру люблять й колеги, які, мабуть, заздрять його ентузіазму та вмінню піднімати руку у будь-який момент.

“Говорили з “двієчниками” на уроці”

Олена Чайка, Магомед Магомаєв, Віктор Тарасенко – “відмінники” міськради. Як “вчитель” скаже – так і буде. Сумлінно виконують поставлені завдання, щоденники рясніють п’ятірками. Гарно поводяться і мало спілкуються з “двієчниками”.

Як відомо, з ким поведешся – того й наберешся…

Технічна помилка. Вибачте за тимчасові незручності.

“Написав на парті нецензурне слово про Рожелюка”

Руслан Соловйов провокує “методистів” щосесії, особливо виводить з рівноваги заступника Володимира Рожелюка.

“Двозначно дивиться на дошку”

Спонсор нашої школи – ентузіазм. Є ряд осіб, які правду в очі “класному керівнику” краще скажуть по телефону. Або й не скажуть.

Депутати в основному голосують на сесіях позитивно, хоч на перервах у спілкуванні між собою у них можуть бути різні погляди на те чи інше питання.

Хтось може висловити власну думку, але тонко, щоб не зачепити его “педагога”. А для деяких головне – не привертати до себе увагу: ви мене не чіпайте, і я вас не буду.

Як би там не було, кожен учень сам обирає, на уроці уважно слухати предмет чи бешкетувати. Тож як писав геніальний Шевченко: “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…”

І будете успішними багато-багато років….