Весна показала, хто де напартачив. У Нововолинську розсипаються бордюри, покладені фірмою “Сантехмонтаж”

У Нововолинську “бордюрний марафет”, наведений фірмою “Сантехмонтаж” Анатолія Коптюка, протримався не довго. На 6-му мікрорайоні біля будинку №2 розсипаються бордюри, встановлені під час капітального ремонту прибудинкової території у 2015-му році. 

За наслідками сезонного “покращення” спостерігають жителі будинку №2 6-го мікрорайону Нововолинська. Потріскані бордюри наочно демонструють якість ремонту. Як повідомив голова Асоціації ОСББ “Містечко” Руслан Влодарчик, працівники Анатолія Коптюка поклали їх влітку у 2015-му році.

Бордюри всередині зроблені з матеріалу що нагадує базальтовий щебінь. Очевидно, ставку “ремонтери” роблять на кількість, щодо якості вони змовчали. Тому нововолинці мають можливість ще раз переконатися, що у місті пахне черговою халтурою і дерибаном.

“До мене звернулися жителі другого будинку з такою проблемою. Вони обурені тим, що встановлені влітку 2015-го року бордюри розсипались. Я сам здивований такою “міцністю” бордюрного каменю. Це свідчить про те, що він був виготовлений неякісно. Взагалі є підозри на те, що в середині бордюри – щебінь, ззовні залитий цементом”, – відзначив Руслан Влодарчик.

Фірма “Сантехмонтаж” на тендерах виграє не лише завдяки своїй “технологічній компетентності”, але й тому, що пропонує найнижчу вартість за якісні роботи. Керівник підприємства вперто хоче ремонтувати нововолинські дороги. З його слів, бордюри, які попередньо розсипалися на вулиці Некрасова, змушував класти заступник мера Рожелюк, “щоб гроші не пропали”, а їх заміна – це затрати самого підприємця. Він потім не зможе включити їх в акт виконаних робіт.

Цікаво, чи бачив “марафет” зі встановлення бордюр мер міста? Зрештою, якби гроші від перевиконання бюджету спрямувати на якісну роботу – Нововолинськ міг би стати взірцем благоустрою. Але ж, як то кажуть, не з нашим щастям. На цілу низку заходів задля заміни бордюр доведеться витратити чимало грошей, вочевидь, з кишень платників податків.

Фото Руслана Влодарчика