Розповіли про життя Нововолинська у 1975 році

Записи з щоденника свого батька Петра Естріна виклав в групі «Нововолинськ інфо» у фейсбук Аркадій Естрін. В спогадах згадується Нововолинськ у 1975 році.

“14 серпня 1975 року. Вечір. Сонячна, але прохолодна погода.

Наш Нововолинськ налічує 50 тисяч жителів, 9 вугільних шахт, бавовнопрядильну фабрику, рудоремонтний завод, ЦЕММ. М’ясо і мельнікомбінати, цегельний завод і завод залізобетонних виробів, хлібозавод, харчокомбінат, гірничо-будівельний технікум, філію Львівського політехнічного інституту, ВПУ і 10 середніх шкіл, велику медсанчастину, ОРС, три ресторани, кафе, дві чайних.

Ресторани: «Шахтар», «Кооператор», «Ліра». Палац Культури, кінотеатр «Україна», стадіон «Шахтар» з футбольним полем і хорошим великим сквером (парком назвати не можна). Будинок спорту і Палац піонерів з басейном.

Є відповідно Нововолинськ та мікрорайон (район, де багато-багато будинків, але без вулиць). Власне у місті 2-х, 3-х і 4-х поверхові будинки, в мікрорайоні є п’ятиповерхові. На мікрорайоні (перед Низкиничами) зробили велике озеро. Річка Буг – вузька, але підступна, дуже мальовнича і рибна, протікає в 13 кілометрах від міста.

Є дачі біля шахти №3. Є Сахалін і багато-багато індивідуальних будинків, по площі, напевно 1/3 або ½ Нововолинська. Прекрасні будинки з садами.

Місто будували як шахтарське, розраховували на 20 тисяч жителів

Місто засноване в 1950 році. Проектували його, як шахтарське місто, шахтам запроектували дуже велику продуктивність праці, а значить маленьку чисельність населення. Ось на цю чисельність, до 20 тисяч осіб і заклали місто. Вузькі вулиці з 2-х і 3-х поверховими будинками, невеликої потужності водопровідні та каналізаційні комунікації і споруди.

А в житті виявилося не так, «одяг» виявився малим і міська влада весь час, з початку заснування міста ламає голову, як цей «одяг» для міста перешити. Досі на Центральній площі немає будинку «Уряду» і вхід в мікрорайон теж не оформлений, там повинен бути кінотеатр.

Так ось 25-річний Нововолинськ дідуган, в тому сенсі, що він з «кінця» 60 років перестав рости. Рівень видобутку шахт зменшується, припливу людей ззовні немає, навпаки, виробництво не збільшується, будівництво практично припинилася (2-3 будинки в рік, це не будівництво). Так і живе потихеньку, в місті люди в обличчя вже знають один одного. Добра провінція.

Початок будівництва заводу СТО

Тепер місту роблять укол-ін’єкцію, яка розворушить життя: почали на північній околиці, між бавовнопрядильною фабрикою і м’ясокомбінатом будувати великий сучасний завод технологічних ліній для електротехнічної промисловості. Там буде сучасна техніка і управління, багато тисяч робітників. У цьому 1975 році почали будувати. Випускатиме продукцію, у всякому випадку в 1977 році, на суму до 50 мільйонів рублів на рік. З заводом буде будуватися житло, культурні установи, буде свій в місті справжній робітничий клас. Завод будується по лінії РЕВ – НДР і Польща. Подивимося.

Зменшилася продуктивність шахт

В останні роки більшість шахт – №1,5,6,8,9 працюють погано. Хороші запаси вийняті, умови погіршилися: зменшилася потужність пласта, з’явилася вода, геологічні порушення – впав видобуток – знизився заробіток. Це друга причина, наслідок зменшився заробіток, робітники не намагаються працювати, відпало бажання «полювати», відразу поломки, аварії. Шахтарі не стараються, не бачачи перед собою грошей.

Ну, і взагалі: заробітна плата на шахтах зараз наблизилася до зарплати на поверхні, вірніше навпаки – поверхні до шахти. Цей психологічний частково фактор, теж наслідок. Люди кадрові: ГРОЗ і прохідники, тобто ті, хто з сошкою, вже немолоді, а нового припливу немає: робота брудна, неприваблива, зарплата не на багато пішла вперед – молодь у шахту не йде. Отже вугільна промисловість в місті не розвивається. А знижується, місто стає не шахтарським. Ну, поживемо, побачимо.

У всякому разі, я в ньому живу вже майже 18 років, і воно мені подобається: своєю чистотою, зеленню, своєрідністю, тишею, в кінці кінців, і тим, що воно росло і будувалося на моїх очах, і я вболівав за нього”, – так розповідав про Нововолинськ Петро Естрін.