Працювала в Африці та видала понад 25 посібників: нововолинська вчителька з хімії розповіла про життєвий шлях

Ольга Березан, яка вже понад 30 років працює вчителькою хімії у Нововолинському науковому ліцеї Волинської обласної ради, має чимало відзнак і нагород: заслужений вчитель України, відмінник освіти України, кандидат педагогічних наук, двічі лауреат премії фонду Сороса, автор більше 25-ти посібників та підручників, почесний громадянин Нововолинська, а віднедавна, і Волинської області. Проте, мало хто знає, що її життя могло скластися зовсім по іншому. Адже після закінчення школи в рідних Іваничах вона мріяла стати журналісткою. Але все вирішила розмова з вчителькою хімії. Про ці та інші перипетії у своєму житті Ольга Веніамінівна розповіла журналістам БУГу.

Нагадаємо, 14-го листопада на сесії Волинської облради Ользі Березан вручили посвідчення, нагрудний знак та стрічку з нагоди присвоєння звання «Почесного громадянина Волині».  А за пів року до цього учителька хімії стала «Почесним громадянином Нововолинської громади».

Вирішила пов’язати своє життя з хімією після розмови зі шкільною вчителькою

За плечима Ольги Веніамінівни 50 років педагогічного стажу. Як каже, ці 5 десятиліть пройшли біля книжок, зошитів, посібників, дітей і колег. Пройдений шлях називає важким, проте цікавим. А ще згадує, яку вирішальну роль в її житті відіграла звичайна розмова зі шкільною вчителькою хімії. Тоді одинадцятикласниця Оля, яка жила в Іваничах, прагнула стати зовсім не вчителькою і тим паче не хімії, а журналісткою, бо ж любила писати всілякі твори та оповідання. Однак після тієї розмови зробила зовсім по іншому.

“Хіміком я стала, бо цьому спонукала моя вчителька хімії Валентина Михайлівна Скавська, яка вперше мене зацікавила цим предметом і сказала: “Ви можете чогось досягнути в житті. І далі вивчати хімію”. В мене в школі не все вдавалося з хімією. Але такі розмови завжди позитивно впливають на учня. І він задумується: “А чи можу я досягнути чогось з цього предмету?” І саме це й спонукало мене до вивчення хімії. Якби цієї розмови не було, я б, напевно, стала журналістом, бо я дуже любила оповідання складати й твори писати. Але така маленька розмова з вчителькою привела мене до зовсім іншого життєвого результату”, – пригадала пані Ольга.

Після закінчення школи вона вступила на Хімічний факультет Львівського університету і після його закінчення працює вчителем хімії. Щоправда, працювати довелося в різних навчальних закладах і навіть в іншій країні.

Перший підручник з хімії написала в Ефіопії

Свій професійний шлях Ольга Березан розпочала у Володимирі, в школі №4. Пропрацювавши там два роки, за направленням потрапила в школу №6 сусіднього Нововолинська. А через кілька років, разом зі своїм чоловіком — вчителем математики, поїхала вчителювати в Африку. Три роки відрядження в Ефіопії пані Оля називає прекрасними.

“Працювала кілька років в Нововолинській школі №6. Нині це приміщення економічного університету. А після цього довелося побувати у дуже цікавому відрядженні в Африці. Там я працювала разом з чоловіком. Я там викладала хімію, а він — математику. В Ефіопії — одній з африканських країн. Там ми пропрацювали три роки в різних школах. Викладали наші предмети англійською мовою. Перед цим довелося побувати на курсах в Москві за програмою ЮНЕСКО і вивчити англійську мову. Це були прекрасні роки життя”, – розповіла вчителька хімії.

А ще саме в Ефіопії Ольга написала свій перший підручник з хімії. Згодом його мали видати в нас, щоправда, науковиця й досі не знає, чи був він надрукований, чи ні. Адже на ті роки саме припало здобуття Україною незалежності і чимало змін, пов’язаних з цим.

“Роки в Африці стали для мене стартом в написанні книжок. Адже саме в Африці я зіткнулася з тим, що в дітей не було підручників й нормальних посібників для вивчення хімії. Був переклад англійською мовою дуже тяжкого підручника, який ще й був перекладений не дуже якісно. Тому там мені довелося самій написати підручник для дітей на англійській мові. Цей підручник я писала з дуже великим бажанням, ще й мала багато вільного часу. Робочий день був з 7-ми до 12-ти. А з 12:00 години й до ночі було багато вільного часу і я написала на англійській мові підручник по їхній програмі й для їхніх шкіл. Звичайно, це було велике задоволення.

Потім я підписала договір з Московським видавництвом “Міф”, що цей підручник буде виданий. Це був 1989 рік. А в 1990 році Україна стала незалежною. Москва далеко, з нею не було жодних контактів. І так мені й невідома доля цієї книжки. Не знаю, надрукована вона чи ні. Можливо, її видали під іншим прізвищем. Принаймні кілька комплектів, зроблених на монопринтері, залишилися в школі для людей, які там живуть і працюють”, – зазначила Ольга Веніамінівна.

Повернувшись з Африки в Нововолинськ, пані Ольга прагнула повернутись в школу №6, яка тоді була однією з найпрестижніших в місті і в якій вона працювала до закордонного відрядження. Проте її направили працювати в школу-інтернат, який пізніше реорганізували в Нововолинський науковий ліцей Волинської обласної ради. І саме в цьому навчальному закладі Ольга Веніамінівна провчителювала більше 30-ти років.

Хотіла повернутись в школу №6, проте направили вчителювати в школу-інтернат

Перші два роки вчителювання в ліцеї для Ольги Березан були важкими. Викладати довелося не лише хімію, але й біологію. Згодом Ольга Веніамінівна стала ще й заступником директора. Проте, вирішила присвятити своє життя дітям і зосередилась лише на вчителюванні.

“Після Африки мене направили працювати в заклад, який тоді був школою-інтернатом, але його мали реорганізувати під ліцей. Тривалий час я була заступником директора. Але пізніше я вирішила стати просто вчителем. Не займатися адміністративною й паперовою роботою, а зосередитися лише на роботі з дітьми. Це мені значно більше задоволення приносило”, – наголосила пані Ольга.

Ще однією новою сторінкою у вчительській кар’єрі Ольги Веніамінівни стала наукова діяльність й написання підручників з хімії. А почала вона, з написання дисертації.

“Сталося так, що наш тодішній директор Володимир Йосипович Гутчинський спонукав мене написати дисертацію. Він напевно відчував, що в мене вже є багато дослідницької інформації по дітях і їх розвитку. Цьому ще сприяв ректор покійний Іван Дмитрович Олексіюк, який був моїм початківцем, як науковий керівник. Але потім він сказав, що не може бути моїм науковим керівником, бо не є педагогом, а лише хіміком.

Тому я приєдналася до Академії педагогічних наук і стала там здобувачем в лабораторії з хімії. Дисертацію я захистила через три роки. Саме стільки часу я її писала. Багато переробляла й дописувала. Бо досвіду написання в мене не було, в аспірантурі я не вчилась. Захист дисертації — це теж такий емоційний стрес був. Але все відбулося дуже добре. Всі члени Вченої ради дуже доброзичливо поставилися до мене”, – підкреслила Ольга Березан.

Успішно захистивши дисертацію й ставши кандидатом педагогічних наук, пані Ольга вирішила не зупинятися на досягнутому. Їй хотілося досягати нових професійних висот. Вона продовжила викладати хімію учням і, зрозумівши, що для вивчення хімії на хорошому рівні не вистачає якісних підручників, почала їх писати.

У доробку вчительки більше 25 посібників та підручників з хімії

Наразі Ольга Веніамінівна – авторка понад 25 посібників та підручників, схвалених науково-методичною комісією Міністерства освіти і науки України для використання у навчальних закладах загальної середньої освіти. Зокрема, вона створила навчальний посібник «Хімія. 9 клас», який успішно пройшов конкурсний відбір (усі експертні висновки були позитивні). А ще — низки збірників задач та тестів, зокрема й для підготовки та здачі ЗНО.

“Я хотіла створити щось своє. І написала свій збірник задач. Нам хімікам завжди бракувало гарних посібників, де були б зібрані саме задачі. Такого тоді не було жодного. З фізики і математики були, але з хімії не було. Робота над цим збірником тривала кілька років. І перший “Збірник задач з хімії” вийшов у 2000 році. Спочатку вона називалася бомбічно: “Енциклопедія хімічних задач”, але потім ми перейменували на “Класичний збірник задач”. Ним зараз користуються в профільних класах й у ліцеях нового типу, а також ті дітки, які готуються до здачі колишнього ЗНО, а тепер НМТ. Іншого такого задачника, такого рівня й досі, на жаль, не має.

Потім вона видала підручник “Органічна хімія”, який кілька разів перевидавався. Опісля був “Комплексний посібник” з теорією для дітей і “Збірник тестових завдань для ЗНО”. Згодом почала писати ще й робочі зошити. Це зошит-посібник, у якому є трішки теорії та завдань. Ще в мене є “Підручник з хімії для 9 класу”, який було написано простою мовою, як люблять діти й розуміють вчителі. Проте цього не розуміють ті автори, які пишуть дуже складно, і діти читають й нічого не розуміють. Хто відкриває мій підручник, то відразу бачить, що її писав вчитель-практик, а не науковець, який далеко від дітей”, – поділилась пані Ольга.

Вчителька хімії запевнила, що стимулом до пошуку чогось нового, цікавого й до самовдосконалення були її учні, які примушували працювати й покращувати свою роботу, аби складний предмет став для них не просто доступним для вивчення, але й цікавим і захопливим.

Найбільша гордість – талановиті учні й випускники та їхні професійні досягнення

Сумлінне ставлення до роботи, креативні підходи й виняткове вміння передавати свої знання та досвід, принесли Ользі Веніамінівні рясні плоди. Насамперед це проявляється в тому, що чимало її випускників настільки захопилися вивченням хімії, що також присвятили своє життя цій галузі. Також її учні щорічно здобувають призові місця на Всеукраїнських олімпіадах, турнірах, конкурсах-захистах наукових робіт, двоє учнів були переможцями Міжнародної Менделєєвської олімпіади з хімії.

А учениця Ольги Березан — Олена Богун стала відома на весь світ. Вона є професоркою Орегонського університету у США і, спільно зі своїм чоловіком, також професором, здійснила революційне відкриття в наномедицині. Вони винайшли новий метод діагностики та лікування ракових клітин.

“Ще є Оля Потапова, яка теж має звання професора і працює зараз в Чехії. Є в мене кандидати наук. Наприклад, Павло Бик — доцент Київського медичного університету імені Богомольця, оперуючий хірург в Олександрівській лікарні. Діма Хілюк — викладає хімію в одному з університетів Польщі. Ірина Січкарук працює кардіологом, заввідділення в Луцькій міській клінічній лікарні, вона теж захистила дисертацію. Оксана Петруша — кандидат наук, еколог, працює в Київському інституті харчових технологій і займається безпекою харчування. Таких дітей в мене сьогодні понад 20. Мені завжди дуже приємно про них згадувати”, – з гордістю розповіла вчителька хімії.

Більшість нагород стали для Ольги Березан приємним сюрпризом

За 50 років професійної діяльності Ольга Березан має чимало досягнень, почесних звань і нагород. Вона — кандидат педагогічних наук зі спеціальності, що стосується розвитку інтелектуальних умінь учнів, Заслужений учитель України, відмінник освіти України, двічі лауреатка премії фонду Сороса. Неодноразово була членом журі Всеукраїнського конкурсу “Учитель року” та членом журі Всеукраїнських турнірів з хімії. Авторські завдання педагога включали у завдання ІV етапу Всеукраїнських олімпіад. Проводила навчання зі слухачами курсів підвищення кваліфікації, постійний член журі ІV етапу Всеукраїнських олімпіад з хімії.

Ольга Веніамінівна зробила свій вагомий внесок для покращення ситуації у викладанні хімії й не лише у рідному Нововолинську чи області, але й загалом в Україні. Проте скромно зізнається, що кожне з досягнень було для неї, хоч і дуже приємним, але водночас неочікуваним.

А найбільшим професійним сюрпризом стали для неї премії фонду Сороса, які вона отримувала двічі. Адже вручали їх за поданням випускників навчальних закладів, які на той час були студентами найпрестижніших вишів України. Саме вони в анонімному опитуванні зазначили, що їхня вчителька хімії заслуговує цієї нагороди. В такий спосіб вони подякували їй за науку, нелегку працю, а ще за те, що передала їм любов до хімії й зацікавила у вивченні цього предмету.

“Це була така хвиля. Я якраз повернулась з Африки. І кілька випусків учнів в мене вже було. І тоді американський багач Сорос захотів спонсорувати в освіту й дати звання деяким вчителям, які працюють з дітьми і дають знання. Але не я подавала себе. А я мала двічі це звання. Це завдяки дітям, які навчалися у ВНЗ. Сорос посилав туди своїх людей, які проводили анонімне анкетування на питання: “Яких би вчителів хімії, фізики й математики ви б хотіли, щоб відзначили цією премією?”. І двічі мої випускники, які навчалися у Київських і Львівських вишах, подавали мене.

Це дуже приємний момент. Я завжди згадую ці конференції в Києві й урочисте нагородження. Це в мене такий доволі тяжкий шлях, бо премії Сороса і званню почесного громадянина міста й області передувало чимало років праці. Й це було неочікувано для мене. Очевидно хтось проаналізував мою працю, зокрема багатогранність моєї роботи. Бо це і дисертація, і посібники, і підготовка великої кількості науковців”, – підсумувала пані Ольга.

Мрію, щоб освіта в Україні повернулася до довоєнного рівня

Наразі Ольга Веніамінівна продовжує займатись улюбленою роботою: працює у Нововолинському науковому ліцеї, якому присвятила 30 років свого життя і викладає хімію. На роботу щодня ходить пішки з 6-го мікрорайону. А ще, як і кожен українець, мріє про якнайшвидше закінчення війни та повернення того рівня освіти, який був в Україні до початку повномасштабного вторгнення росії.

“Останні роки хімія трошки загнана в нас. Її перестали давати, як основний предмет, в багатьох вишах під час вступу. Особливо, коли війна почалася. Наприклад, на лікаря тепер можна поступити по історії й географії. Не обов’язково здавати хімію. Але попри все, хімію треба знати, бо без неї стати успішним, гарним лікарем неможливо. Тому хотілося б, щоб війна якнайшвидше закінчилася і та освіта, яка була до війни, повернулася. Бо вона в нас тоді була дійсно хорошою і якісною”, – переконана вчителька хімії.

За сумлінне ставлення до роботи, творчий підхід, вміння ділитися своїми знаннями та досвідом Ольга Веніамінівна здобула авторитет серед колег, учнів та їхніх батьків. Успіхи вихованців на Міжнародній Менделєєвській олімпіаді з хімії, Всеукраїнських олімпіадах, турнірах, конкурсах-захистах наукових робіт – свідчення професіоналізму вчителя.