Показали 50-річні світлини Нововолинської бавовнопрядильної фабрики та її працівників
Перша черга Нововолинської бавовнопрядильної фабрики була введена в експлуатацію у грудні 1967 року на території сучасного Кроноспану. На ній працювали понад 2000 осіб з Нововолинська навколишніх сіл та Володимира-Волинського.
Ретросвітлинами Нововолинської бавовнопрядильної фабрики та її працівників поділився у фейсбук-спільноті “Нововолинськ” Дмитро Панфілов.
У Вікіпедії пишуть, що в грудні 1967 року перша черга фабрики була введена в експлуатацію і в 1968 році вона випустила продукції на 9 млн радянських карбованців. У 1969 році фабрика вийшла на проєктну потужність (понад 7,5 тис. тонн пряжі на рік), в цьому році на ній діяли 135 тисяч веретен, чисельність працівників становила 2300 осіб.
Загальна вартість випущеної в 1969 році продукції склала 15 мільйонів карбованців.
У 1986 — 1992 років була проведена реконструкція підприємства, в ході якого на фабриці встановили нове виробниче обладнання.
Загалом, за радянських часів фабрика входила в число найбільших підприємств міста, на її балансі знаходилися об’єкти соціальної інфраструктури.
У травні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію бавовнопрядильної фабрики, в подальшому державне підприємство було перетворене на відкрите акціонерне товариство «Нотекс». В ході реорганізації дитячий табір відпочинку «Салют» на озері Світязь був знятий з балансу підприємства і 5 березня 2003 року — проданий за заниженою ціною 348 тисяч гривень.
На початок червня 2004 року на фабриці продовжувало діяти мале підприємство ТОВ “Ока” (25 осіб), виготовляються трикотажні рукавиці для шахтарів “Волиньвугілля” з матеріалу, який закуповували в Польщі, а частина приміщень була здана в оренду.
У 2004 році виробнича діяльність ВАТ «Нотекс» була припинена, розпочався розпродаж обладнання та майна фабрики. На початку червня 2005 року процедура ліквідації підприємства була припинена. Було оголошено про намір австрійської компанії «Kronospan» викупити приміщення колишньої фабрики для організації деревообробного підприємства на 500 працівників з виробництва деревинно-стружкових плит.
У серпні 2006 року уряд України прийняв рішення про продаж ТОВ «Кроноспан УА» (філія Kronospan Holdings East Limited) земельної ділянки площею 43 га для організації деревообробного підприємства.
Все плакаты по москальски…ай ай яй
Слава жовтню а не октябрю…да как так пригничувалы?
ми не раби рабине ми
А бавовну возили залізницею аж з Узбекистану (понад 4000 км). Ось так совдепія “зв’язувала” регіони СРСР. Чому не побудували льонопереробне підприємство? Те ж саме і з заводом СТО – обладнання яке на ньому виготовлялося, було розроблене в 60-70-х роках і реалізовувалося на теренах союзу або примусово “впарювалося” в країни “соціалістичного табору”. Коли союз розпався і такі країни, як Польща, ГДР (яка на тоді вже об’єдналася з ФРН), Чехословаччина і т.д., вийшли з під орбіти впливу Радянського союзу, отримали можливість придбання набагато якіснішого і сучаснішого обладнання, виробництва Японії, Німеччини і т.п., виявилося, що обладнання, яке виготовлялося в нас, не конкурентноздатне, (неякісне, енергозатратне, застаріле морально) і нікому непотрібне (так як і автомобілі, що виготовлялися в союзі).
Є такі собі дівчатка шо óго-гó, і теперішнім красуням фору можуть дати!
Прикольних дівчуль можна побачити, дадуть фору і теперішнім красуням.
нещасні … в них не було можливості виїхати за кордон…
Нещасні за кордоном, бо ніякого захисту, а ці дівчата на своїй землі і з своїми сім’ями