Наближає перемогу та не втрачає оптимізму: історія воїна з Литовезької громади

Сергій «Крук» народився та виріс у селі Заставне Литовезької громаді. Закінчив місцеву дев’ятирічку, працював у лісгоспі, на будівництві. Доля закинула його по заробіткам за кордон. З малечку полюбляв риболовлю, потім пристрастився до мисливства. Дружина, діти, улюблена справа.

Історію військовослужбовця розповідають на фейсбук-сторінці 113 окремої бригади Сил тероборони ЗСУ.

А далі шок. 24-го лютого ранні телефонні дзвінки від сестри, батьків – війна почалась. Спочатку якась незібраність, розгубленість. Потім зателефонували друзі з мисливської спілки і хлопці згуртувалися у місцеву самооборону. Організували цілодобове чергування у своєму містечку, встановили блокпости.

Разом з кумом Сергій пішов до місцевого РТЦК, звідки потрапив до Львівського навчального центру, потім до Дніпровського центру, навчався на кулеметника.

І вже звідти потрапив до Ізюмський окремий батальйон територіальної оборони.

Не все одразу виходило гладко. Не має того, що звик бачити кожного дня – сім’я, діти, батьки. Улюблену роботу, улюблені захоплення замінили військові будні – окопи, бліндажі, вогневі точки…

Бойовий шлях Сергія почався влітку 2022 року під Ізюмом. Якраз потрапив на переможну ходу Українців при визволенні Харківщини. А потім був Донбас, Бахмутський напрямок. Гради, мінометний обстріл, штурмові атаки ворога під Курдюмовкою все це Новорічні свята, привітання від ворога. Потім була Парасковіївка, Красна гора… Важко згадувати ті події.

Але Сергій не втрачає оптимізму.

“Війна вже змінила мене, я твердо вірю в нашу перемогу, що перемога над росіянами стане початком нового щасливого життя, – каже військовий.

Миру та терпіння усім жінкам, які чекають своїх героїв. Моліться за них, і взагалі все буде добре”.