“На “Оснастці” практично зупинилися негативні процеси”, – керуюча санацією Надія Вознякевич

Історія заводу “Оснастка” показала, що коли у підприємства, яке ліквідовується, немає господаря або інвестора, здатного погасити його борги, це не означає, що воно банкрут.

Все залежить від потенціалу підприємства, команди працівників та скоординованої дії інстанцій, які ставлять за ціль відновити його платоспроможність.

Завод “Оснастка” був стратегічно важливим для держави об’єктом, тому найоптимальнішим варіантом виходу із кризи стала процедура санації, навіть за відсутності інвестора. Банкрутство підприємства почалося у 2004 році, причиною цього процесу стала неспроможність розрахуватися із заборгованістю. На той час борги із заробітної плати склали мільйон чотириста сімдесят тисяч гривень, існувала велика заборгованість перед пенсійним фондом та ДПІ, в тому числі місцевим бюджетом за несплату земельного податку. Основна частка боргів – це виплата пільгових пенсій працівникам, які потрібно було відшкодовувати Пенсійному фонду. Підприємство потерпало від арештів, які накладались на рахунки виконавчою службою, що ускладнювало здійснення господарської  діяльності.

Не стали порятунком і дочірні підприємства та корпоративна участь “Оснастки” в створених ЗАТ, оскільки дивідендів від них відкрите акціонерне товариство не отримувало. Натомість ці підприємства, а також інші, які здійснювали діяльність на території, в тому числі за інвестиційними проектами (місто Нововолинськ знаходилось в вільній економічній зоні), користувалися обладнанням та майном інколи по занижених (нижче звичайних) тарифах. Наприклад, таке підприємство, як ТОВ «Аркус-Ромет» протягом 8-ми років за умовами договору, укладеного в 2002 році, сплачувало орендну плату із розрахунку 70 копійок за квадратний метр, а в оренді перебувала площа 9000 квадратних метрів. Відтак, можна порахувати, скільки ВАТ «Оснастка» «доплачувало» в бізнес цієї українсько-польської фірми. Незважаючи на це, «Оснастка»  програла суди щодо розірвання договорів оренди.

Після завершення договору оренди та переходу на нормальні на рівні із іншими орендарями тарифи, підприємство проіснувало лише кілька місяців і збанкрутувало, залишивши значну суму несплачених орендних платежів на ВАТ «Оснастка». І таких «пільгових» підприємств до санації було декілька.

Звісно, при цих обставинах судом була розпочата процедура розпорядження майном, призначений арбітражний керуючий (розпорядник майна), який згідно закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не має функцій управлінських, а повинен розглянути борги, що утворились на підприємстві, аналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства і надати пропозиції комітету кредиторів та господарському суду, яку процедуру можна ввести, щоб погасити борги, відновити випуск продукції та надання послуг. Це своєрідний антикризовий менеджер.

Згідно закону «Арбітражний керуючий – фізична особа, призначена господарським судом у встановленому  порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих. У своїй діяльності  арбітражний керуючий зобов’язаний виконувати  рішення Комітету кредиторів. Такий орган був створений, як тільки судом визначені кредитори, перед якими  ВАТ «Оснастка» мала  борги. У Комітет кредиторів входять податкова, пенсійний, ПАТ “Волиньобленерго”, теплокомуненерго, профспілкова організація (представник працівників).

На всі засідання, які проводяться щоквартально, арбітражний керуючий подає звіт Комітету кредиторів та запрошеним представникам ФДМУ, головного управління юстиції, обласної адміністрації та органу місцевого самоврядування, оскільки  ВАТ “Оснастка” на 50% є державним підприємством. Головний акціонер – Фонд держмайна.

«Коли мене було призначено у 2004-му році розпорядником майна, стало очевидним, що підприємство повинно зайти в санацію. Ми розпочали  в процедуру санації з боргами, які утворилися не за один рік, а ще задовго до 2004 року. Кількість працівників станом на 2004 рік становила 116 осіб, у 2005 році – 106 працівників. На цей час продукції випускалося мінімум. Виробниче обладнання самим підприємством використовувались лише на 2%, а передане в оренду становило 23% від всього обладнання. Решта обладнання знаходилось у виробничих приміщеннях, які не використовувалися. Значна частина обладнання була розкомплектована та морально і фізично застаріла.

Погодження Плану санації тривало два роки і лише в  2007-му році план затвердили. Однією із причин тривалого розгляду були розбіжності у позиції ВАТ «Оснастка», арбітражного керуючого та ФДМУ щодо передачі очисних споруд у комунальну власність міста Нововолинська. До слова, в 73-х мільйонах статутного фонду підприємства 54 мільйони – це об’єкти незавершеного будівництва, в тому числі основну частину становлять очисні споруди міста Нововолинська. При тому міська влада настоювала, щоб їх передати безоплатно. У результаті затвердженого  плану санації ми передали другу чергу очисних споруд, і, відповідно, статутний фонд ВАТ «Оснастка» зменшився на 20 мільйонів”, – розповідає керуюча санацією Надія Вознякевич.

Існує кілька важливих елементів  підготовки плану санації, про які потрібно розповісти. На початку проект Плану санації “Оснастки” передбачав участь інвестора в процесі відновлення. На той час велися перемовини, та Фонд держмайна рекомендував включити в план санації  зобов’язання з викупу інвестором пакету акцій (36 мільйонів), який є в управлінні ФДМУ. Інвестора не знайшлося. Все ж, проаналізувавши ситуацію, було прийняте рішення про підготовку Плану санації без участі інвестора, тобто використовуючи власний ресурс підприємства.

Санація — це система заходів, здійснюваних під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації, а її результати спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і активу  або зміну організаційно-правової й виробничої структури боржника. Як правило, реорганізацію банкрута проводять або кредитори, або боржник за погодженням із власником. Останній варіант проходить через процедуру санації, при цьому План санації погоджується із ФДМУ, органом управління по банкрутству (на сьогодні це Мін’юст) та затверджується господарським судом і включає в себе низку заходів, що дозволяють розрахуватися з боргами та відновити діяльність підприємства.

Відтак, на виконання Плану санації, який був затверджений в 2007 році, лише у 2008-му вдалося на аукціоні продати частину майна за ціною не меншою його оціночної вартості. За виручені кошти частково погасили заборгованість із зарплати, виплатили колишнім працівникам компенсацію за невчасно виплачену  зарплату, покрили значну частину поточних боргів, які утворилися в 2005-2006 роках. Необхідно зрозуміти, що до затвердження Плану санації арбітражний керуючий позбавлений можливості проводити заходи по оздоровленню підприємства, оскільки відсутні фінансові можливості для придбання матеріалів, проведення підготовки виробництва, виплати заробітної плати та сплати податків. При цьому найбільша заборгованість утворювалася по відшкодуванню пільгових пенсій.

Незважаючи на фінансову скруту, підприємство поступово налагодило відновлення виробництва, випуск  товарної продукції та освоєння її нових видів. Щороку об’єми збільшувалися і в 2016 році “Оснастка” отримала дохід від реалізації продукції та наданих послуг в сумі 4700 тисяч гривень. На жаль, постійне збільшення суми з виплати пільгових пенсій, яка в місяць становила до 100 тисяч гривень (а в рік це 1200 тисяч гривень) та збільшення податку на землю в чотири з половиною рази, введення податку на нерухомість, ускладнюють завершення процедури санації, незважаючи на отримані доходи від діяльності.

Основні борги на підприємстві погасили у 2010 – 2011 роках, але залишилась заборгованість з поточних пільгові пенсій. На сьогодні підприємство має прибуток від основної діяльності, адже збитки на “Оснастці” були саме через нарахування пільгових пенсій.

“Таких процедур не так багато, адже часто санація – це прихована форма ліквідації. Ми практично справились без допомоги інвестора. Звичайно, затягування процедури має свою негативну сторону – це оплата послуг арбітражного керуючого. За законом я отримую дві мінімальні заробітні плати. Так, згідно чинного законодавстві маю право на винагороду і судом є визначений відсоток винагороди від погашення кредиторських вимог. Але  через відсутність коштів сума винагороди виплачена за період санації є незначною. Звичайно, як і кожний керівник, я отримую відшкодування за понесені витрати при виконанні своїх повноважень чи при проведенні чергової перевірки. Недоброзичливі висловлювання про те, що керуюча санацією бере гроші підприємства у свою кишеню – невиправдані. На підприємстві була сила-силенна перевірок різних інстанцій, в тому числі із  залученням структур з інших областей, які перевіряли і продовжують перевіряти діяльність підприємства в процедурі санації.

Також немає причини не довіряти ТзОВ “Європейський консалтинг” –  це фірма, що проводить оцінку майна, яке має бути реалізоване. У товариства є рецензія на проведення цих робіт. КП “ВООВП”  – інвентеризаційна фірма, яка виготовляє технічну документацію (колись у БТІ робили такі документи). ІТС “Науково-правнича фірма” – не тимчасова, вона працює ще з 90-х років. Згідно закону арбітражний керуючий для проведення процедури має право, а в деяких випадках зобов’язаний залучати фахівців, спеціалістів, через це не вбачаю проблеми в тому, що ми співпрацюємо з такими фірмами”, – відзначила керуюча санацією.

Вона також розповіла, що адміністративне та приміщення головного корпусу  “Оснастки” продано на аукціоні за 14 мільйонів 940 тисяч гривень з ПДВ  Луцькому автомобільному заводу “Богдан”, що становить тридцять доларів за квадратний метр. У період світової кризи це був зовсім непоганий виторг. Володимир Гунчик свого часу розповідав, що на підприємстві працюватиме півтори тисячі осіб із заробітною платою дві тисячі гривень.

“У планах було передбачено, що  ВАТ «Оснастка» будуватиме співпрацю із покупцем, при реалізації програми підприємства “Богдан” з виготовлення тролейбусів. Так, була така програма, але вона не втілилася, хоч все одно ми вижили. Відрадно, що на “Оснастці” силами трудового колективу практично зупинилися негативні процеси, вдалося стабілізувати роботу підприємства”, – підсумувала Надія Вознякевич.