Молодіжний ресурсний центр “Нові крила”, як центр розвитку молодіжної культури в Нововолинську
Місто Нововолинськ – населений пункт обласного значення, заснований 1951 року. Дуже молоде місто. Дуже шахтарське. В основі міста постало кам’яне вугілля, видобуток якого саме й став стимулом до урбанізації тут кількох сіл, які переросли у один населений пункт. Нині тут мешкає майже 60 тисяч людей
Місто, на індустріальній основі – це місто, де люди залежать від роботи, заробітної платні та ринку праці. В центрі уваги українських ЗМІ завше були шахтарські міста Доннеччини та Луганщини. Нововолинськ із своїм кам’яним вугіллям не відрізняється у соціальній сфері нічим. Закриття шахт, скорочення робочих місць, часті страйки, миттєві загибелі від вибухів в копальнях, мітинги, які тривають до сьогодні, явно не пожвавлюють соціально-культурного розвитку міста, а більше поглиблюють його у, здавалося б, безвихідну депресію. Тому це типове містечко у своєму загальному образі не давало надій на поступ. Втім, Нововолинськ – одне з небагатьох міст – центрів урбанізації на Волині, – йдеться на сайті Громадське.Волинь.
Сьогодні, аби утримати Центр, команда однодумців працює із Фондом народного депутата Ігоря Гузя «Прибужжя», який і виділив це приміщення на центр й покриває як оренду, так і комунальні послуги; Британською Радою, зараз розпочалася співпраця із американським Фондом USAID. Часто учасники вкладають свої власні кошти на якісь події та проекти.
“Молодіжний ресурсний центр Нововолинська – це, перш за все, нові можливості для молоді мого міста, а саме: неформальне навчання, практикування івент менеджменту, робота в команді, вивчення іноземних мов, навчання грі на музичних інструментах, зрештою, власна (хоч й маленька) бібліотека – все це є неабиякою платформою для саморозвитку, а, отже, й розвитку міста.” – запевняє Марія Дорощук, жителька Нововолинська.
“Центри як формат практичної роботи із молоддю народилися у повоєнній Німеччині, коли влада отримала величезну кількість дітей без батьків і розбиту інфраструктуру. Влада віддала «горища» багатоквартиних будинків для того, щоб там збирати молодь і проводити роботу із нею. Сьогодні ЄС найбільше працює із молоддю через центри різного масштабу і напряму. Вони в Україні почали з’являтися самі собою із досвіду молоді, яка бачила такі ж речі закордоном,” – розповідає керівник Молодіжного центру Волині, Захар Ткачук.
Він – ідейний натхненник створення таких центрів на Волині. Консультує, переконує, шукає можливості, переймає досвід у інших містах.
“Молодіжний центр – це формат практичної роботи із молоддю, який може забезпечити їй змістовне дозвілля. Зазвичай центри надають певні види послуг, як то освіта, волонтерство, простори для “тусовок” молоді, ресурси для заходів. Слово “центри” добре підходить для цього значення, адже це місце куди молода людина може прийти у вільний час,” – продовжує Захар.
Втім, основною проблемою таких центрів є те, що вони не є уніфікованими та не задекларовані, як певна форматна інституція у напрямку розвитку молоді. Що означає – глобально такі центри для держиви не існують.
Питання, що сьогодні не існує чіткого визначення, що таке центр. Знак якості, або вимоги є досить неофіційні і прийде час, коли вимоги для назви «молодіжний центр» будуть чіткими і конкретними. Сьогодні Нововолинськ має центр «Нові крила», у Ковелі ремонтують молодіжний центр «Січ», є вільні простори для молоді у місті Рожище. Ідекілька ОТГ готуються, щоб відкрити схоже у себе. Працює і Молодіжний центр Волині у Луцьку. Проте вони поки не уніфіковані.
У парламенті був зареєстрований законопроект про молодіжні центри № 6048 , який міг би вирішити питання щодо їх статусу та формату існування. Втім, народні депутати не прийняли його у квітні цього року і питання таких центрів знову зависло в повітрі.
Поза усім цим молодіжні центри в Україні існують, щоправда, на різних засадах. Десь це – комунальні підприємства, десь громадські організації, десь ініціативи, які мають підтримку бізнесу. Багато з них не існують просто як приміщення, а як цілі хаби.
Як ми вже писали раніше, центр «Нові крила» існує за допомоги нардепа та іноземних фондів. Молодіжний центр Волині також має фінансування з іноземних фондів. Є також підтримка з боку адміністрації, а приміщення надає єпархія УПЦ КП.
Якщо говорити за Молодіжний центр Волині – то держава сприяє зарплатнею для 4-х працівників через Управління освіти, науки та молоді ВОДА. Іншого забезпечення, на жаль, не має. Волинська обласна рада виділила дві малі кімнати для центру на Винниченка, 67, проте вони можуть слугувати лише для того, щоб розмістити там персонал, а не проводити заходи. На даний час центр має перспективу або вирости у комунальну установу, як це є у всій Україні (за виключенням Волині), або шукати інші шляхи розвиту і фінансування. Є варіанти створення центру, який буде підтримуватися місцевим бізнесом, – ділиться думками Захар Ткачук.
Відомо, що досі в нашій державі немає фахових спеціалістів щодо роботи з молоддю. Найефективніше цим поки займаються громадські організації і основну частину на себе й беруть молодіжні центри. Проте, з 2014 року в Україні розпочала свою роботу Програма «Молодіжний працівник» за підтримки Програми розвитку ООН України та у співпраці з Міністерством молоді та спорту України й Державним інститутом сімейної та молодіжної політики. Тому, такі молоді лідери як Захар Ткачук, Павло Медина та їхні однодумці саме зараз займаються впровадженням цієї програми у життя на Волині, яка передбачає навчання кількох сот молодих активістів, чиновників як молодіжних працівників по всій країні.
І поки народні депутати будуть зріти для розгляду нового законопроекту про молодіжні центри, вони уже самі по собі формуються у якісну мережу по всій країні і без допомоги влади.
Мережа – це найкраща схема роботи. Існують національні мережі молодіжних центрів і європейські міжнаціональні. В Україні йде процес утворення асоціації центрів, на осінь він можливо завершиться. Усі мережі є недержавними (десь це ГО, десь просто неформальне середовище). Щодо Волині, то наразі ми маємо надійну співпрацю із іншими формаціями, які або уже у процесі або у майбутньому можуть створити молодіжні центри. Проте цей процес дуже повільний через відсутність політичної позиції у області та фінансування. На прикладі Фінляднії можу сказати, що там існує 10 національних центрів для молоді (великі комплекси із можливістю відпочинку і роботи понад 100 осіб), які працюють по всій території країни, а також близько 1000 малих центрів у містах (на 200-300 метрів квадратних робочого простору). Це дає змогу ефективно залучати близько 30%-40% молоді до активного громадського життя. Більшість центрів є комунальної форми власності, адже це стратегія держави щодо виховання молоді та створення їй умов для житя та розвитку. Центри дуже добре фінансуютсья і мають хороші штати,
Автор – Марія Доманська
Фото – Молодіжного центру «Нові крила»
