Мешканка Нововолинська посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі з відтворення традиційного автентичного костюма

Валентина Зусько з Нововолинська здобула перше місце на ІІ Всеукраїнському конкурсі з відтворення традиційного автентичного костюма. Її перемога – не лише про майстерність і талант, а насамперед про збереження родинної пам’яті та відновлення унікальної спадщини.

Як костюм її бабусі став конкурсною роботою – майстриня поділилася з журналісткою Район.Іваничі.

«У хаті було багато вишитих рушників, підзорників, наволочок, але жодної святкової сорочки чи строю я не бачила. Коли почала розпитувати рідних, виявилося, що баба зберігала костюм “на смерть” — у клуночку. Коли я відкрила його, перед очима постала вишивка гладдю. У житті такої техніки не робила, але вирішила спробувати», — пригадує майстриня.

Для родини ця річ мала особливу цінність. Під час пожежі у власній хаті бабуся винесла саме костюм, отримавши опіки на руках. Іншої вишитої одежі в сім’ї не залишилося. Після смерті жінки у 2024 році оригінал поховали разом із нею, але ще раніше – у 2022 – його передали Валентині для відтворення.

Роботу майстриня почала з найменшого — сканувала орнаменти на принтері, перебивала через світло, по шматочках відтворювала візерунки. Перший маленький елемент вийшов вдалим, тож вона продовжила.

«Я навчалася по безкоштовних відео на YouTube, – каже вишивальниця. – Там є все: як вишивати, як збирати сорочку. Спочатку було важко, але я до цього маю хист, тому поступово все вдалося».

Згодом жінка почала вивчати старі фотографії, збирала знімки у сусідів і знайомих. Так виявила, що подібна техніка була поширена лише у двох селах – Лобні й Залізниці, а не по всьому Любешівському району.

У 2022 році Валентина вперше дізналася про існування костюма своєї бабусі – Анастасії Михайлівни Повх із села Лобна на Любешівщині. Хоча майстриня провела у бабиній хаті дитинство, виховувалася там із трьох до шести років і щоліта приїжджала на канікули, про цей одяг вона ніколи не чула.

Важливим кроком стало й юридичне оформлення: Валентина розробила схеми вишивки, звернулася до юриста та зареєструвала авторські права на них.

Першою відтвореною деталлю стала сорочка, за три місяці майстриня встигла повністю її вишити й зібрати вручну, без машинки. Потім була хустка, яку виготовила за два тижні. А справжнім викликом став фартух.

«Я рахую його своєю 45-ю роботою за три роки. Шила майже без перепочинку, від ранку до ночі, так хотіла встигнути до конкурсу. Через це навіть маю проблеми зі спиною», — каже рукодільниця.

Не все давалося легко. Найскладніше було правильно зібрати сорочку до купи: посадити комір, розрахувати маніжку, сховати всі виворотні шви. А ще довелося опановувати макраме, щоб вплести сотні кутасів.

 «Я тільки кілька рядів зробила, решту лишила. Але навіть так роботи було дуже багато», — ділиться вона.

До образу жінка додала автентичні лускавки зі своєї колекції, крайку та рідкісні молітовки. У результаті постала не просто копія одягу минулого, а цілісний художній образ, у якому ожили і бабусина молодість, і давні волинські традиції.

На конкурсі журі високо оцінило її роботу, і Валентина здобула перше місце в номінації «Кращий відтворений автентичний костюм».

«Інші учасники мали прекрасні роботи, відтворені за музейними експонатами чи світлинами. Але моя мала ще й історію – це був костюм, що належав нашій бабі. Це – частина нашого життя», – наголошує вона.

До реконструйованого строю майстриня додала й візуальні свідчення: на конкурсі показала старі родинні фотографії, де її бабуся – Анастасія Михайлівна була одягнена саме в цей костюм. Також учасниця представила професійні знімки оригінального вбрання, зроблені ще за життя бабусі. Це дало змогу журі  оцінити майстерність відтворення.

Майстриня переконана: традиційний одяг важливо не лише зберігати у музеях, а й відтворювати.

 «Старі речі надовго носіння не витримують. Їх треба берегти для майбутніх поколінь, а жити мають репліки. Для мене було б честю, якби відтворений костюм теж колись опинився у музеї. Бо людина живе доти, доки про неї пам’ятають», – каже Валентина.