Історія морпіха з Нововолинська, який з першого дня війни в полоні
Юрій Кузьмінський з Нововолинська від першого дня повномасштабної війни перебуває в полоні рф. Він у складі 88-го батальйону 35-ї бригади морської піхоти захищав острів Зміїний. Інформації про бійця у родичів немає: «я вас люблю» — останнє, що вони від нього чули під час короткого телефонного дзвінка перед полоном.
Історію одного з наймолодших захисників Зміїного «Монологам війни» розказала його сестра Богдана. Юрій проходив строкову службу спочатку в Миколаєві, потім його перевели в Болград. За місяць до дембеля він вирішив підписати контракт.
Родину хлопця ця новина здивувала, вони запропонували йому приїхати додому в Нововолинськ, подумати трохи, але він категорично наполягав: «Дайте мені можливість самостійно прийняти рішення». І от Юрій – професійний військовий, матрос 88-го батальйону 35-ї бригади морської піхоти.
Зміїний не був постійним місцем їхньої дислокації. Їх туди періодично відправляли для навчань. 4-го лютого він вчергове полетів туди та вже 19-го казав, що днями їх мають забрати.
“24-го лютого він нам зателефонував і повідомив, що почалася повномасштабна війна. Він був першим, хто нам це озвучив. Поки ми говорили, моєму чоловіку зателефонували з роботи, він теж військовий. Ми з братом домовилися, що він буде періодично телефонувати і розповідати, що у них відбувається”, – розповіла Богдана.
Протягом дня Юрій телефонував до сестри, говорив про два кораблі, які маневрують поряд. Про «москву» казав. Про те, як їм пропонували здатися, але вони їх послали, всі знають, куди. Богдана не чула страху в його голосі, він з якимось запалом про це говорив. В полон вони здаватися точно не планували, адже були налаштовані оборонятися, зазначає сестра морпіха.
“Близько першої години дня він сказав, що їх обстрілюють. Перший день, нічого не зрозуміло, що відбувається, голова мутна. Я не могла до кінця усвідомити, що це війна. Причому, він мені телефонував, коли у них було тихо — у мене маленька дитина, може, не хотів лякати. А от іншій нашій сестрі телефонував, коли були постріли. Вона мені потім розповіла. В його передостанній дзвінок він сказав, що їх обстріляли з повітря, що у нього розряджений телефон, зарядити немає змоги, але він буде намагатись нам якось ще зателефонувати”, – додала дівчина.
Хвилин за 15 хлопець знову набрав, сказав: «Я вас люблю» і збив. Рідні не встигли нічого перепитати. Дивились новини, що наші відбили острів, все нормально, але розуміли, що це, мабуть, вже неактуальна інформація. Також телефонували на гарячі лінії, але так нічого і не з’ясували.
Пізно ввечері президент озвучив, що 13 прикордонників, які захищали Зміїний, загинули. Не передати словами, що в той момент відчули рідні Юрія.
“Як так? Цивілізоване суспільство, 21 століття і таке. Зібралися з думками, зрозуміли, що про прикордонників сказали, але ж про морських піхотинців нічого не говорили. По соцмережах ми знайшли інших родичів морпіхів, об’єднались”, – розповіла Богдана.
На третій день сестра морпіха знайшла в російських телеграм-каналах новину, в якій йшлося про те, що захисники Зміїного в так званій ЛНР, проте виявилось фейком. Пізніше в російських ЗМІ з’явилось відео з Криму з корабля «Шахтёр», і там вже впізнали брата.
“Він був у балаклаві, обличчя було закрите, але він мені надсилав фотографію, на якій він був у спортивних штанах. От по ним ми і впізнали його. На іншому фрагменті відео було видно його очі. Тоді вже сумнівів не залишилось — це він. Тоді нам здалось, що це — найкращий день. Так, ми не мали змоги з ним поговорити, але він живий, і це головне“, – зазначила дівчина.
В сюжеті говорили, що підпишуть якісь документи і всіх хлопців відправлять додому. Навіть автобуси в Одесу показали, багато хто з родичів згуртувався і планував їхати в Одесу. Дехто навіть встиг виїхати. Потім росіяни у вечірніх новинах сказали, що українські катери відкрили вогонь біля Севастополя, щоб знищити захисників Зміїного, які в полоні. І тут сім’я Юрія зрозуміла, що все буде не так просто. Нікого нікуди не відпустили. З того моменту почалася їх боротьба за хлопців.
Читайте також:
