Ходіння по муках МСЕКом: жительці Нововолинська відмовляють у наданні пільги через інвалідність
Нововолинка Оксана Бабічук, яка має інвалідність, не може добитися користування пільгами через бюрократичні перепони. У медико-соціальній експертній комісії міста Луцька її відразу попередили, що просто так гроші отримати не вдасться.
Вже не дивує той факт, що у законі може бути записано одне, але виконується зовсім інше, проте ніхто за це відповідальності не несе. Вже багато років в Україні існує проблема, що дітям – інвалідам відмовляють у праві на пільги, хоча таке право передбачено для них Законами України. Ці обставини змушують найбільш сміливих звертатися до суду за захистом своїх прав, проте не всі наважуються на такий крок.
Оксані Бабічук після народження поставили діагноз “вроджений стридер горлянки”. Маленькою вона часто задихалася, приступи мучили до двох років. Мама, каже Оксана, завжди була напоготові їхати в лікарню в разі загострення приступів.
У дорослому віці проблеми зі здоров’ям не переставали турбувати. На шостому місяці вагітності Оксана знову стала задихатись – розпочалася боротьба за життя дитини. Нововолинські медики не могли встановити причини захворювання, в результаті поставили діагноз “запалення легень”. І лише в клініці “Благомед” з’ясували, що є причиною страждань Оксани – подвійна дуга аорти з підозрою на астму.
Далі жінка проходила лікування в Боголюбах, та клініці “Сімекс-Сона” у Львові, де було встановлено остаточно: у неї вроджена вада серця, правостороння дуга аорти з аномальним кільцем та відходження стінок лівої сонної артерії від основної аорти.
Оксана чотири рази лежала на збереженні в Інституті акушерства, педіатрії і гінекології АМН України, двічі лікувалася в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Коли почала оформляти документи на пільги в Луцьку, зрозуміла відразу – не завжди справді хвора людина може отримати заслужені гроші.
Медико-соціальна експертна комісія згодом виправила в документі визначення “загальне захворювання” на “захворювання з дитинства”, але це не вирішило питання з компенсаціями. Жінка неохоче розповідає про свої “ходіння по муках” службовими кабінетами. За законом, маючи інвалідність, вона має право на 50% коштів від заробітної плати батьків. У комісії — четверо людей, які попередили відразу, що “просто так гроші отримати не вдасться”. Про чесність в інстанціях, де видають заповітні документи, говорити важко, зважаючи на те, що Оксану і надалі “футболять” по кабінетах.
Операцію на аорту робить єдиний лікар в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Щоб повністю вилікувати недугу, потрібно 200-300 тисяч гривень. Не відомо чи коштів, які повинні нарахувати Оксані Бабічук в якості пільги, вистачило б на медичні втручання. Та щоб вести підрахунки, потрібно спочатку отримати ці гроші, а це завдання не з легких.
Дуже прикро, що більшість людей, які потрапили у таку ситуацію нікуди не звертаються і навіть не знають, що їх права порушені, або зовсім зневірені у тому, що можна щось зробити в цій ситуації.
Як стає зрозуміло, держава в такий спосіб продовжує зменшувати дефіцит Пенсійного фонду, але чи є справедливими такі кроки “економії”?