Хочу зробити ретрофільм про місто, – дослідник історії Нововолинської громади Юрій Велінець
У студію БУГу завітав краєзнавець та дослідник історії Нововолинської громади Юрій Велінець. Він вивчає, як жили люди на наших територіях до появи Нововолинська та як зароджувалося і розвивалося шахтарське місто.
Народився Юрій і проживає у селі Гряди, що за 5 кілометрів від Нововолинська. Зі школи захоплювався історією, згодом вступив у Східноєвропейський університет імені Лесі Українки і залишився там навчатися в аспірантурі. Наразі чоловік захищає дисертацію на тематику вугільної промисловості у Нововолинську та паралельно вивчає історію свого краю. Як зазначає Юрій, він нині дуже багато часу проводить в архів, де йому вдається віднайти цікаві історії, які раніше “не випливали” про рідний край.
Окрім захисту дисертації, Юрій Велінець є засновником фейсбук-спільноти “Історія Нововолинської громади”, де публікує ретрофото Нововолинська та життя мешканців у наближених селах. Збором старовинних світлин краєзнавець займається уже близько чотирьох років, а спільноту створив приблизно рік тому. ЇЇ початковою метою було пізнання окремих предметів чи людей, які зображені на фотографіях. Щоб визначити, хто там зображений, коли й де її створили, вирішив ділитися із людьми, можливо хтось впізнає.
“Згодом це переросло у презентацію всіх фотографій, які у мене є в наявності, люди почали ділитися своїми світлинами і спогадами й так сталося, що група у фейсбуці почала допомагати не лише мені у пізнанні краєзнавчих матеріалів, але й популяризації фактів і подій, які відбувалися у минулому”, – розповів краєзнавець.
Фотографії та матеріали чоловік спочатку брав у Нововолинському історичному музеї, потім в архіві Волинської області, з фотоальбомів мешканців. У Києві є архів фотодокументів імені Пшеничного, тож Юрій планує туди навідатись, оскільки там зберігається близько 60 кіножурналів про Нововолинськ. Та дуже хоче їх дослідити і на основі цих відео створити фільм про історію міста. Проте, на це бракує часу і фінансів.
Також говорили з краєзнавцем про життя Нововолинська без вугільних шахт, туристичний потенціал міста та створення туристичного логотипа, декомунізацію, чи дійсно у Будятичах проживав Володимир Великий тощо. Деталі розмови дивіться у відеоінтерв’ю з дослідником Нововолинської громади Юрієм Велінцем.
Юра, про наше місто більш доцільніше порнофільм знімати, ніж ретро.
Хто про що – а вшивий про лазню.
фільм про те, як радянський народ героічно будував Новік і Льв.Волинський басейн ? прально, давно пора
Гість – він же ж потап, робить вигляд масовості дописів про “рад. світлий період”
хе-хе, вагон, мабудь твоя улюблена птичка – це страус, тому шо ти дуже любиш ховати голову в пісок. Але мені твій комент сподобався, хе-хе…
Ти так написав ніби совєти побудували колонію на Марсі для подальшого освоєння космосу, а не просто місто , в якому придурки не передбачили зливової каналізаційної системи, а де і є – це в подальшому просто виправлення частково своєї ж помилки.
Ти так пишеш – ніби з формальдегіду тебе витягли , або ти у летаргічному сні був останні 30 років. Якщо будувати – то героїчно, ніби не можна просто якісно і без героїки. Мабуть і урожаї також у битвах здобувають (битва за урожай) , ніби це не можна зробити якісно с найменшими витратами.
та ви ні з героікою, ні без нічого крім туалетів побудувати не можете, але зате все успішно руйнуете. Рукожопи, шо тут поробиш, хе-хе…
Не фантазуй, гість пише від себе, я –від себе. А радянський період мав як свої хороші, так свої негативні сторони.
Ну, а якщо когось бісить, якими темпами будувалось місто, дев’ять шахт, заводи, фабрика, а головне–людьми, які були громадянами СРСР, то тут вже нічого не вдієш. Хоча, щоб догодити декому, можна прийняти закон, що 2×2=5, і тим самим позбутись ще однієї негативної риси радянського минулого, коли математики, одурені комуністичною пропагандою, заявляли, що 2×2=4. Якщо від цього комусь стане легше, то нехай так і буде.
От якраз оте героїчне будівництво або битва за урожай–це і було тою рисою Радянського Союзу, яка його і згубила. Глобальне, але неякісне будівництво; мегатонний урожай, який в більшості гнив на складах та сховищах. Точніше – гонка озброєнь, в яку втянувся СРСР на фоні тотального дефіциту побутових та продовольчих товарів. Так що ніхто не ідеалізує СРСР. Біда в іншому — в тому, що зараз фальш, брехня, діаметрально перевернуті поняття-це все водопадом виливається на наші голови. І не стільки від ворогів, скільки від своїх. Коли ми стали називати друзями і партнерами тих, хто цинічно розхитав та допоміг похоронити нашу і без того слабку промисловість та економіку, хто підсадив всіх нас на фінансову голку; коли, в більшості, звичайних дебоширів та злочинців ми почали називати активістами; коли тих, хто відсижувався в схронах та вилазив, щоб стирити в бабки пожерти, ми називаємо героями, а тих, хто на лінії фронту врукопашну бився з ворогом, з гранатою кидався під траки танка, направляв свій літак на ворожий ешелон і йшов на таран, ми скромно називаємо жертвами війни.
СССР згубили еліти, яким захотілося не тільки правити, але й володіти і передавати нащадкам. Чого вони успішно й досягли.
А якість, то да, чого вартують мости, які розвалюються в вільний України, простоявши всього тільки 60 років… А дороги ? Ви тільки подивіться.. Ось и труба скоро накриеться, а всього то пройшло… як ще АЕС тримаються…
A що зробили ви всіііііі п2222БОЛИ.