Діалоги вулиць: передріздвяні турботи пахнуть мандаринами, біляшами і вірою в диво
Біганина перед Різдвом. Хтось не встиг ще купити куті, комусь не вистачає цукерок для колядників, а до когось приїдуть онуки. Ринок наповнений. Погода весняно шепоче, а синоптики кажуть, що будуть ще і сніг, і мороз, і ожеледь. Але, швидше за все, свята будуть з мрякою та болотом. Не звикати.
Люди штовхаються, стовбичать один над одним. Гарні мандарини, аж воскові! І пахнуть! Старша жінка в шкіряній куртці, яка була модна в першій половині 90-х, випитує у продавчині:
То мандарини такі чиї?
Молода жінка в теплому спортивному костюмі з камізелькою видихає пару електронної цигарки і сміється:
Як купите, то будуть Ваші!
Черга сміється, але напирає. Якийсь дядько бурчить:
Та беріть вже, всім треба купити!
Продавчиня меланхолійно:
А я на то хіба маю вплив?! Чекайте…
Трохи далі проходять швидко дві жінки пенсійного віку — сірі куртки різних відтінків, чорні брюки з ботиками, в одної сірий берет в тон з блискітками, в іншої зеленкуватий капелюшок. Життя ще триває — легкий макіяж, підведені олівцем та помадою губи, з-під окулярів — сяють підкреслені тінями й брасматиками очі. В руках вже запаковані екоторби з маркету на три літери.
Внуки приїхав від Світлани з Італії, просять зготувати тірамісу. Подивилася в інтернеті рецепта, але де взяти того крем-сиру? – бідкається та, що в береті.
Подруга в хустці втішає:
Галю, береш сиркову масу, перебиваєш блендером, можеш додати трохи молока або вершків…
Та, що почала розмову, розмірковує:
Непогано. А я, Інно, ще вичитала, що можна заморозити на камінь кефір і потім стече сироватка то вийде крем-сир…
Галю, — сміється Інна, — ти впевнена, що там нормальний кефір? Хоча дешевше буде, ніж сиркова маса. Зацікавила, спробую на канапки з часником і кропом.
Домовились — ти йдеш до мене на тірамісу, а я до тебе — на канапки! І побачимо, в кого крем-сир вдасться ліпше, — обидві дзвінко засміялись
Біля точки продажу дріжджів роздивляються товар двоє чоловіків:
А скажіть, будь ласка, оці хороші? – запитує прискіпливо один у продавчині.
Та зосереджено дивиться:
Непогані. А якщо вам для того, про що подумала, то ліпше візьміть сухі спеціальні.
Потенційний покупець відмахується:
Та якби ж … На пироги мені треба.
Продавчиня посміхається:
Та ж є сухі і для випічки. Мені подобаються більше, як пресовані, зберігати краще. Ось, по сорок, – і простягає.
Інший чоловік дістає гаманець:
А мені отих, що сухі спеціальні — і для чого Ви подумали. Пачок 5.
Базар без смачних біляшів — не базар. За ними черга. Спокійний чоловік стоїть і чекає, коли запитають і його. Але не сталося. Повз проходила … жінка:
Васю, я тобі скільки казала, у тебе ж підшлункова! А як же дієта? А мені потім серед ночі таблетки шукати?
Бажаючий скуштувати заборонений харч смиренно іде за нею і бурмоче:
Та я ж не часто, воно ж так пахне …
Що ж, життя бентежне. Менше бажаючих — швидше біляші!
Повз проходять дві жінки, яких не бачу, лише долинає фрагмент розмови:
… ну я ще не отримала, оформлялась на пошті. А мій Максим по Дії все зробив — то і отримав тисячу, вже і задонатив.
Ну, молодець, свідомий. Може собі дозволити, має велику пенсію. Ми за комуналку віддали свої — і я, і Володя, і свекруха. На тепло пішло.
Так, Віро, він задонатив Притулі!
Ну …
А я ж хотіла в інший фонд, бо не вірю отому…
Аню, ти би відписалась від тих своїх спільнот в фейсбуці, бо таки правду кажуть дівчата на роботі, що тебе заносить…
Віро, та ж супутник …
Перестань читати той фейсбук!
Витерши від біляша руки, прямую за оселедцем і далі на вихід. Біля торгового місця, де звично беру рибу, людно — гарний товар, асортимент, приємні ціни, балакуча продавчиня. Чоловік обирає рибу:
Мені порадьте якої рибки на запіканку.
Продавчиня цікавиться:
О, а що там має бути? Як готуватимете?
Чоловік чуха потилицю:
Та, нічого складного, звичайна запіканка – шарами картопля, морква з цибулею, риби, потім знову, і все це залити сметаною з яйцем і спеціями …
Жінка в червоному пальто у черзі поруч втручається:
Спробуйте по рецепту Клопотенка. В готове пюре ввести два яйця, а я ще беру плавлений сирок тертий по типу “Дружби”, дати на них шар пюре, далі класти засмажені дрібно січені чи терті моркву з цибулею, до них фарш хека або навіть лосося, сіль-перець, томатної пасти ще можна трохи, потім я даю для аромату часник, чабрець і коріандр, і накрити ще слоєм картоплі, поробити якісь отвори для краси. І запікати. Потім сиром твердим потертим посипати. Смакота. Навіть внуки їдять.
Чоловік кива головою і потирає руки:
Толково, вговорили! Давайте фаршу хека з півкіло. І ще на юшку обрізь лосося.
Напакувавши торби продуктами по списку, виходжу з ринку. В повітрі трохи тягне хвоєю і передчуттям Різдва. Хочеться вірити в диво! У нас і бажання є – одне на всіх. Може, хоч зараз воно збудеться? Так хочеться, аби Господь нас почув!
Діалоги вулиць.
А раптом наступним будеш ти?
*Всі імена у статті змінено.
Автор – Марк Волинець
