Ніколи не втрачав віри у перемогу: спогади про загиблого Героя Олексія Мельничука з Павлівської громади
Гарної погожої весняної днини всесильна рука долі почала писати нову історію – історію життя блакитноокого хлопчини по імені Олексій Мельничук з Павлівської громади. Хлопець був першою дитиною в родині – підтримкою, опорою, захисником для брата Івана та сестрички Софійки.
Юнак ріс в простій сільській родині, тому не звик байдикувати – був старанним та працьовитим. Про Олексія відгукувались як про вірного та надійного друга й товариша, пишуть на фейсбук-сторінці Павлівської громади.
Також свою сумлінність і старанність проявляв юнак і під час навчання. Хлопець здобував загальну середню освіту в ЗОШ I-III ст. с.Павлівка. Юнак почав проявляти зацікавлення та хист до точних наук – цікавився природознавством та математикою. Не дивно, що в старших класах він обрав саме клас з математичним спрямуванням. Окрім навчання парубок брав активну участь у спортивних заходах – відвідував спортивні секції, обожнював грати у футбол.
Після школи Олексій Мельничук став студентом Володимир-Волинського вищого професійного училища за фахом електромонтер. Після двох років навчання хлопець повернувся до рідного села й влаштувався апаратником бродіння і фільтрування пива у ТОВ «Павлівський пивзавод». Про молодого спеціаліста гарним словом відгукувалися колеги, з повагою ставилося керівництво.
Проте за мужністю та силою ховався відкритий новим пригодам мрійливий юнак, який цікавився читанням. Він любив подорожувати, відкривати для себе нові горизонти. Молодик подорожував Україною, захоплювався мальовничими краєвидами рідної Батьківщини. Проте любов до рідного села, до праці та техніки не згасала у його хороброму серці.
Саме серцем, сповненим любов’ю до Батьківщини, Олексій зробив для себе вибір – виконати військовий обов’язок. У 2016 році він пішов на строкову службу в аеромобільну частину м.Львів, де здобув звання старшого стрільця. Через рік молодий солдат підписав контракт і потрапив в зону російсько-українського протистояння на Донбасі (зона АТО). У лавах Національної гвардії захищав державні структури в Донецькій та Луганській областях. Про це свідчать похвальні грамоти за сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків. Після звільнення Олексій повернувся додому до мирного життя, до улюбленої професії.
Проте, коли російський агресор вирішив зазіхнути на волю та незалежність українського народу, молодик відразу влився в лави захисників. Хлопець хотів потрапити в десантно-штурмові війська. Як і раніше, його наполегливість та старання допомогли йому отримати бажане. Півтора місяця перепідготовки у м. Житомир, і військовий, захопивши з собою незгасиму віру в перемогу, вирушає на Схід. У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вогнеборець більше пів року захищав рідний край на землях Херсонщини, Запорізької та Донецької областей.
Проте війна, як і наш ворог, безжальна та жорстока… Смерть сліпа, тому часто забирає чудових людей в молодому віці. Така ж доля спіткала і захисника Олексія Мельничука, який загинув під час виконання військового обов’язку неподалік населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області 26-го грудня 2022 року.
В пам’яті кожного, хто знав Олексія, хлопець завжди залишиться доброю, щирою людиною, яка любила працю та ніколи не втрачала віри у перемогу України.
