Ніколи не ходив у художню школу: картини хлопця з Литовезької громади рятують життя дітям
Нещодавно два полотна шістнадцятирічного жителя Литовезької громади Володимирського району Артема Щуцького – «Ангел Ізюма» та «Хутір» – стояли поряд із боксерськими рукавицями з автографами братів Кличків, журналом «Таймс» із підписом Залужного, сукнями Андре Тан, прапором «Азова» на престижному благодійному аукціоні у Відні (Австрія).
На картині “Ангел Ізюма”, намальованій олійними фарбами на полотні, зображена жінка, яка пережила страшний біль втрати близьких, рідних, – пише газета Волинь.
Війна понівечила красу її обличчя, зруйнувала минуле, пов’язане з найдорожчими. Але вона не знищила жаги до Перемоги, тому свічка в руках – своєрідний оберіг для захисту живих і збереження пам’яті про загиблих. Друга робота, “Хутір”, — це бачення юним автором краси українського села, яка увібрала в себе спокій, предковічні традиції, та водночас висловлення ніжної любові до малої батьківщини, де виріс.
Кошти, виручені з продажу картин (обидвох лотів), Артем спрямував на допомогу дітям, які постраждали внаслідок війни в Україні. Усю суму, зібрану на цьому аукціоні, передали для придбання медичної апаратури в клініку Охматдит.
Теми його робіт різноманітні: портрети, натюрморти, пейзажі. Артемові односельчани мали можливість милуватися оновленою автобусною зупинкою, де юний митець на фоні сходу сонця зобразив корабель.
Хлопець виріс у мальовничому селі Заболотці, куди сім’я переїхала з Нововолинська. Змалку любив образотворче мистецтво, і це захоплення посилювалося під час навчання в школі. Спочатку Артем працював звичайними олівцями, потім узявся за фарби.
Він ніколи не навчався у художній школі, але, очевидно, вроджений талант допомагає творити, каже його мама, пані Оксана. Вона зазначає, що син завжди був дуже чутливим до чужого горя, всі трагедії, які відбуваються в Україні, його дуже ранять, а свої емоції він вихлюпує через малювання.
Тому й зрозуміло, що в картинах вразливого юнака останнім часом домінує тема війни. Тим більше, що зараз рідну землю від окупантів захищає його найстарший брат Рустам, який замінив йому батька і є прикладом мужності і відваги. Пишається Артем і середульшим братом Ельдаром, який працює в столиці й дуже його підтримує.
Хлопець каже, що любить поезію нашої славної землячки Лесі Українки, намалював її портрет. Також заворожує глибиною створеного образу картина “Світло для Світлани”, присвячена волонтерці Світлані Гаврилів із Херсона. Ранить у саме серце одне з його останніх полотен – “Буча”. Зі стражденного обличчя людини складно визначити її стать. Але автор каже, що насилля не має роду…
В кожну зі своїх картин юний митець вкладає глибокий сюжет, про неї може розповідати багато – від задуму й до реалізованої ідеї. Чимало з них хлопець передав на благодійні аукціони.
Артем завжди вмів тонко, не по роках, підмітити навколишню красу. Тому після закінчення 9 класів обрав для себе професію, аби, як мовить сам, змінювати світ на краще через зовнішність людей. Він вступив у коледж перукарського мистецтва. А ще, як творча натура, вже навіть встиг знятися у кінофільмі “Я же батя” поряд із таким відомим актором, як Анатолій Хостікоєв.
Жителі Литовезької територіальної громади дуже гордяться своїм молодим, але таким талановитим земляком, його патріотичними вчинками. Найтеплішими словами про свого колишнього учня відгукується директор Заболотцівського ліцею Ярослав Матящук.
А голова Литовезької ТГ Олена Касянчук на своїй фейсбук-сторінці написала: “Творчість Артема надихає та заслуговує великої подяки! Це наше молоде патріотичне покоління! Розвитку та процвітання тобі, Артеме! Хай береже тебе Бог та дарує міцне здоров’я!”
