«Наша лінія фронту – техніка»: історія ремонтника зі «Сталевої Сотки»

У ремонтних майстернях 100-ї окремої механізованої бригади робота не вщухає ні на мить. Серед тих, хто щодня повертає залізо до життя, – вінничанин Дмитро на псевдо «Красний».

Історію сталевого воїна розповіли на офіційній сторінці «Сталевої Сотки».

Дмитро – начальник ремонтної майстерні артилерійського озброєння. Його «лінія фронту» проходить через двигуни, гвинти та складні механізми самохідного артилерійського дивізіону. До війська хлопець приєднався у 2021 році, щойно йому виповнилося 18. Каже, що вибір був природним, адже в його родині по батьковій лінії всі були військовими.

Хоча робота ремонтників не завжди на «нулі», від неї безпосередньо залежать життя тих, хто йде в бій. Дмитро працює зосереджено, бо розуміє: справність гармати чи машини — це шанс екіпажу повернутися живим.

«Якщо техніка не поїде – хтось не повернеться. Тому ми не маємо права на помилку. Наша задача – щоб техніка була в строю. Це наша лінія фронту», — переконаний «Красний».

У майстерні Дмитра постійний гуркіт металу та запах мастила. Це місце, де техніка отримує другий шанс. Швидкість та впевненість у кожному русі — результат років досвіду, який розпочався ще з юнацького відстеження новин із зони АТО.

Вдома на Дмитра чекають найдорожчі – мама Тетяна Андріївна та дружина Надія. Саме їхня підтримка дає сили тримати стрій і щодня відновлювати вогневу міць бригади.