На Волині по шматках відновлюють стародавній іконостас Низкиницького монастиря, який знищив Паша «Мерседес»
Розібрати і спалити стародавній іконостас – такий наказ дав колишній очільник Низкиницького чоловічого монастиря, а нині намісник Києво-Печерської лаври, митрополит УПЦ мп Павло Лебідь, більш відомий як Паша Мерседес. Мовляв, іконостас XVIII століття не вписувався в інтер’єр і не відповідав канонам російської церкви.
Через десятки років культурна спадщина таки повертається на свої місця. Не так давно в одному із храмів Волині музейники віднайшли частину цього іконостасу, йдеться в сюжеті 12 каналу.
Стародавні царські ворота місяцями намагається скласти докупи харківський реставратор Артем Погрібний. Вони роками руйнувалися в затопленому сирому підвалі Низкиницького чоловічого монастиря.
Царські ворота – це частина стародавнього іконостасу Успенської церкви села Низкиничі, що неподалік Нововолинська. Приблизно в 1991 році бароковий іконостас XVIII століття доручив розібрати та спалити колишній очільник монастиря, зараз намісник Києво-Печерської лаври, митрополит УПЦ мп Павло Лебідь.
Краєзнавець Юрій Велінець розповідає: «Він просто його зняв. Основні структурні елементи, можливо, дійсно були спалені, а от художню композицію розміщували по місцевих церквах. Дещо лежало в сховищах, тобто в підземеллях».
Музейники думали, що ворота – єдине, що залишилося від старовинного іконостасу. Однак люди розповіли, що одна з ікон зберігалася в церкві села Кропивщина. З’ясувалося, що це Таємна вечеря, яка висіла над царськими воротами.
Нині віднайдені частини барокового іконостасу – на реставрації в Нововолинському історичному музеї. Над відновленням оригінального вигляду працює харківський художник-реставратор Артем Погрібний. Якби повномасштабна війна не змусила митця переїхати на Волинь, про долю знайдених пам’яток можна було б лише здогадуватися.
Після відновлення іконостасу його виставлятимуть у музеї.
Нагадаємо, до Нововолинського історичного музею передали найяскравіший елемент Низкиницького іконостасу — ікону «Таємна вечеря». Вона десятки років знаходилась на шафі церкви у селі Кропивщина.
Вандалізм, руйнування релігійної спадщини, продаж ікон та любов до «руского міра» — це шлях Павла Лебідь, який за декілька років зі звичайного сільського священника у Низкиничах «дослужився» до настоятеля Києво-Печерської Лаври.
