«Моя сила – у моїх вусах!»: історія військового з 100 бригади
Пан Микола Миколайович, позивний «Степ», служить у 100 бригаді з першого дня повномасштабного вторгнення. Вже понад два роки молодший сержант є бійцем взводу розвідки 1 механізованого батальйону, де регулярно заступає на бойові чергування.
Історію військовослужбовця розповідають на фейсбук-сторінці бригади.
“24 лютого 2022 року ми мали йти на День народження до онуки Єви. Їй саме виповнювалося п’ять рочків – як не крути, перший маленький «ювілей»! Вже й ресторація у Луцьку була замовлена…, – згадує пан Микола, – Але на світанку почали «бомбити» наш аеродром. Швидко зібрав речі, близько восьмої ранку був під ТЦК – там вже юрмилася сила-силенна таких як я добровольців!”
До речі, на той момент Микола Миколайович вже був поважним дідусем п’яти онуків: Богдана, Єви, Назара, Мілани та Кості. А трохи більше тижня тому, 29-го січня 2025 року, народився шостий – Арсен! Усю цю малечу нашому герою та його коханій дружині Тетяні Іванівні подарували дві доньки – Ольга і Катерина.
Впродовж восьми місяців «Степ» служив у роті КДБ (контрдиверсійної боротьби) тоді ще 100 ОБр ТрО:
“Разом із побратимом Ігорем на псевдо «Граф» ми відповідали за приготування їжі для всього підрозділу. Щодня готували сніданки, обіди та вечері для 91 людини!” – згадує пан Микола.
За плечима чоловіка бої у Серебрянському лісі та на Покровському напрямку. Нині ж його підрозділ б’ється на Торецькому напрямку…
Сказати, що було важко – це не сказати нічого. Але й тут Микола Миколайович не втрачає свого фірмового почуття гумору:
“Моя сила – у моїх вусах! Завів їх, коли у 1986-1988 роках служив «строчку» у казахських степах”, – розповідає боєць.
Жартома цікавимося у Миколи Миколайовича – а якби Верховна Рада ухвалила, а Президент України підписав закон, який дозволяє звільнитися з лав ЗСУ дідусям шести неповнолітніх онуків (як це давно працює за наявності трьох неповнолітніх дітей)… – Що б робив тоді?
“Не для того я йшов у перший день війни добровольцем, аби потім шукати способи звільнитися, – вже серйозно відповідає чоловік, – За два роки на сході України я вже добре побачив, на що перетворюється наша земля, коли на неї ступає чобіт к***па-окупанта – на суцільну розруху. Тож мусимо вигнати цю сволоту – а тоді вже й на «дембель» можна!”
