Міні-спідниця: історія речі, яка зробила переворот у світі моди

Річ, яку ми сьогодні звикли називати міні-спідницею була в ужитку ще задовго до нашої ери. Але впровадили її в жіночий гардероб тільки тисячі років по тому. Офіційною точкою відліку історії знаної сьогодні міні-спідниці вважається перша половина 1960-х років.

6-го квітня в лондонському Музеї Вікторії та Альберта відкрилася виставка, присвячена іконі стилю і дизайнеру Мері Куант. Vogue UA розповідає про знакову річ, що створила британка, – міні-спідницю.

За словами стиліста Маргарити Соколової міні-спідницю Мері Куант вигадала під час миття підлоги, – пише Gazeta.ua.

На початку ХХ століття короткі спідниці могли собі дозволити лише спортсменки чи артистки (скажімо, циркачки чи танцівниці). Для звичайної людини з’явитися в такому вбранні на публіці вважалося неприйнятним, лише найвідважніші дівчата, як Жозефін Беккер, могли собі дозволити так епатувати суспільство в той час.

Зрозуміло, спідницю вкорочували поступово, поки вона не досягла апогею своєї довжини, названого «міні». Офіційною точкою відліку історії знаної сьогодні міні-спідниці вважається перша половина 1960-х років. І, незважаючи на те, що існує безліч версій, як це все почалося і хто був першопрохідцем в цій сфері (авторство також приписують французу Андре Куррежу), все ж прийнято вважати, що саме Мері Куант є «матір’ю» цього предмета одягу.

Суперкороткі спідниці і сукні були фірмовим знаком дизайнера. Перші кроки до популярності міні-спідниці почалися з відкриття магазину Куант з назвою Bazaar в лондонському районі Челсі 1955 року, де прості форми і яскраві кольори Куант кидали виклик консервативним цінностям, які переважали в той час. 1950-ті роки вважалися епохою, коли «мода була не для молоді», але Куант була провидцем, і її дизайни пропонували місцевим жителям альтернативний одяг.

Цікаво, що сама Куант особливо не прагнула бути володаркою такого звання. Вона говорила: «Насправді, міні-спідниці винайшли не я і не Курреж – їх придумали дівчата на вулицях». Раціональне зерно в її думках є. Але якщо відкинути вдавану скромність дизайнера, неможливо не відзначити її заслугу в популяризації міні-спідниці. Саме Куант в 1960-х підхопила цю ідею і вивела її на модну орбіту. Її магазин Bazaar став гедоністичним притоном, в якому були музика, напої та нововведення.

“Мері додумалась створити міні-спідницю, коли побачила, як її подруга миє підлогу. Щоб поділ не заважав роботі, подруга обрізала його ножицям. Мері Куант наступного ж дня узяла до рук ножиці і вкоротила усі спідниці у власного гардеробі. Міні-спідниця отримала назву на честь популярного у ті часи автомобіля “Міні Купера”. Першу партію міні-спідниць дизайнерка продала за один день. Її рекорду тепер не може повторити жоден дизайнер”.

Стиль Куант сподобався молодим жінкам, які шукали у всьому грайливу, кокетливу моду, яка відповідала прогресу сексуального самовираження в суспільстві.

Бунт, сексуальність і гедонізм шістдесятих – міні-спідниця, яку ми знаємо і любимо сьогодні, народилася з руху молодіжної культури, яка прагнула відкинути похмуру моду післявоєнних 1950-х років. Завдяки цій речі межі між вуличною і високою модою стали дуже розмитими. По-перше, нові форми були доступні ледь не всім, а по-друге, жінкам з вищого світу довелося наслідувати стиль громадськості, щоб зберегти за собою статус модниць. Так, міні-спідниця стала грайливим, бунтарським одягом, що віддзеркалював зміни в суспільній динаміці.

1965 року англійська модель Джин Шрімптон відвідала скачки в Мельбурні в короткій сукні. Цей вихід справив такий фурор, що на перших шпальтах газет з’явилися ноги Шрімптон, а не імена переможців перегонів. Негайно з’явилася реакція і від глави Великобританії, так, вже наступного року королева Єлизавета II вручила Куант орден Британської імперії за внесок у розвиток модної індустрії.

В кінці 1960-х успіх довжини міні закріпили популярні дівчата й ікони стилю того часу. Серед них була і Джекі Кеннеді, яка 1968 року для весілля з Аристотелем Онассісом вибрала міні-сукню Valentino. Твіггі, і взагалі, була обличчям руху міні-спідниці. Її стрижка піксі, оленячі очі, густі вії і худенькі ніжки різко контрастували із зрілими моделями, які дотримувалися стилю дебютанток минулого десятиліття. Вона стала ідолом для молодих дівчат, які, в підсумку, намагалися всіляко її наслідувати.

Очевидно, що мода не стоїть на місці, і час від часу міні-спідниця пропадала з модних радарів. У 1970-х знову повернулися максі і міді, а вже в 1980-і міні знову стала популярною, і навіть частиною ділової моди. Історія міні-спідниці далека від завершення, її до сих пір пишуть. Але незважаючи на тенденції і модні віяння, цей предмет одягу точно залишиться незамінним елементом гардеробу кожної дівчини. Адже саме міні-спідниця зробила переворот у світі моди, стала символом цілого покоління, дозволила жінкам бути впевненішими в собі і змусила чоловіків втрачати голову від струнких ніг.