«Машина ще була в дворі, коли повідомили про загибель»: батько полеглого Героя дякує ліцею №8 за допомогу зі збором на авто
До редакції «БУГу» звернувся мешканець Нововолинська Юрій Малєв. Чоловік хотів публічно подякувати всім небайдужим, хто допоміг зібрати кошти на автомобіль для його сина-захисника. На жаль, його син Олександр Малєв так і не встиг сісти за кермо цієї автівки – він загинув на фронті за два дні після того, як транспорт «пригнали» в місто.
42-річний Олександр Малєв віддав життя за Україну 20-го листопада 2025-го року під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Поки син воював на гарячих напрямках, батько Юрій тут, у тилу, робив усе можливе, щоб забезпечити його підрозділ необхідним транспортом.
«Багато підприємців, просто знайомих допомагали. Але найбільше підтримав ліцей №8 в особі директора Оксани Анатоліївни Власюк. У мене син загинув, а машина ще в дворі була. Ми якраз вирішували: чи він приїде за нею, чи я сам поїду туди… Але за два дні після того, як машина вже була тут, він загинув», — розповідає зі сльозами на очах батько Юрій Якович.
Сила підтримки
Ключовим етапом збору став благодійний ярмарок, організований у Нововолинському ліцеї №8. Коли Юрій Малєв підрахував, що для купівлі Volkswagen Т4 бракує значної суми, допомога прийшла саме від освітян та учнів.
«Директорка зателефонувала мені і спитала, скільки до тієї машини не вистачало. Я порахував – 34 тисячі 300 гривень. Фактично половина суми. Вона розповіла, що був ярмарок і щоб я приїхав до неї. Вона передала виручені кошти. Я був настільки вдячний, що аж заплакав. Небайдужі люди, дітки збиралися – весь ліцей долучився».
Авто передали побратимам загиблого сина на Покровський напрямок
Попри страшне горе, Юрій Якович вирішив, що справа сина має жити, а техніка – допомагати нищити ворога. Прямо під час церемонії прощання з Олександром, батько передав ключі від буса побратимам сина, які приїхали віддати останню шану товаришу.
«Хлопці з 156-ї бригади приїхали на поховання своєю машиною. І я зразу ж передав того буса їм. Вони ним і поїхали назад на фронт, зокрема на Шахове, що на Донеччині, на Покровський напрямок. Хлопці задоволені, доїхали добре. Потім телефонував їм, казали, що вже колеса замінили на зимові й воюють на цій машині».
Юрій Малєв наголошує: ця вдячність — не просто слова, а спосіб вшанувати пам’ять сина та віддячити громаді за те, що не залишилися осторонь.
«Я хотів би подякувати, щоб не забувалося, що вони зробили велике діло. Вони допомогли військовим, допомогли моєму сину та його побратимам у найважчий час», — каже батько Героя.
Саме завдяки таким людям: активним волонтерам, наші захисники отримують необхідну підтримку в найгарячіших точках. Ваша небайдужість перетворюється на реальну допомогу, яка рятує життя та наближає перемогу.
*Головне зображення – ілюстративне
Хочете знати більше місцевих новин? Читайте БУГ
