Ексголова Рівненської громади за допомогу полякам отримав медаль «Virtus et Fraternitas»

Ексголова Рівненської громади Любомльського району Володимир Крижук отримав найвищу польську відзнаку, яку вручають іноземцям – медаль «Virtus et Fraternitas».

Зауважимо, що медаль «Virtus et Fraternitas» (від лат. «Чеснота і братерство») – це нагорода, яку Варшава вручає тим, хто допомагав полякам та рятував їм життя у XX столітті (1917-1990 роках) в період воєн і тоталітарних режимів. Номінантів для почесної відзнаки подає Інститут Пілецького. А вручає, зазвичай, особисто Президент в Бельведерському палаці. З 2019 року її отримали 54 людини з 13 країн, здебільшого це громадяни України, Франції, Португалії, Словаччини, Швеції, Угорщини, США, Нової Зеландії, Чехії та Румунії.

Цьогоріч у Варшаві вшанували 15 українців, які рятували своїх польських сусідів під час Волинської різанини. Відзначили також Володимира Крижука, якого в Польщі нарекли “хранителем польської пам’яті на Волині”. Нагороду йому вручили за збереження пам’яті про польських жертв тоталітарних режимів ХХ ст.

Церемонія нагородження медалями «Virtus et Fraternitas» відбулася в Бельведерському палаці. Відзнаки від імені президента Польщі Анджея Дуди вручили голова Кабінету президента Павел Шрот разом із міністром культури і національної спадщини Польщі Пьотром Глінським.

Володимир Крижук став єдиним серед усіх 54 відзначених, хто отримав медаль особисто. Адже традиційно медалю відзначають посмертно і від імені нагороджених медалі отримували члени їхніх родин. Про це Володимир Крижук розповів у коментарі БУГу.

Ексголова Рівненської громади допомагав полякам, які приїжджали впорядковувати могили жертв злочину, вчиненого УПА 30-го серпня 1943 р. в Острівках та Волі Островецькій. Як голова сільської ради в Рівному, він брав участь в ексгумаціях жертв Волинської різанини, організованих Інститутом національної пам’яті Польщі, в результаті яких знайдено останки близько 300 поляків. А також опікується пам’ятником убитим полякам та цвинтарем в Острівках.

“Отримав я медаль і диплом, як подяку за допомогу в шануванні й збереженні пам’яті про польських жертв тоталітарних режимів ХХ ст.  Я допомагав знаходити могили поляків, які постраждали від рук комуністів і фашистів, а також сприяв в упорядкуванні польського цвинтаря “Острівки”, що знаходиться в нашій громаді. Кожного року на початку серпня сюди приїжджає делегація на польське кладовище, щоб помолитися за загиблими. І я щороку брав участь в цих заходах, як представник влади. Намагався робити приїзди поляків до нас ефективними і комфортними.

Коли знаходили місця із захороненими рештками загиблих в Острівках, проводили ексгумації й встановлювали хрести, я теж долучався і сприяв цьому через обласну адміністрацію і через Київ в межах своїх повноважень і як посадової особи і як людини. Я цьому присвятив 16 років. Це така величезна частина мого життя”, – розповів Володимир.

Він зізнався, що нагорода стала для нього несподіванкою і він до останнього не вірив, що таки отримає її, адже не вважає свої заслуги настільки великими. Однак, вже отримавши медаль, дуже зрадів, що його роботу помітили і відзначили на такому високому рівні. Каже, що це мотивує його працювати ще більше заради збереження пам’яті жертв толітаризму.

“Це найвища нагорода, яку вручає президент Польщі іноземцям за допомогу полякам і польському народу. На початку березня зателефонував мені товариш з Польщі Яцик Бурий, який є керівником пошукової організації, і повідомив, що мене номінували на цю відзнаку. Я посміхнувся і подякував, але, якщо чесно, то не вірив, що отримаю цю медаль. А потім до мене зателефонувала пані Аліна з інституту Пілецького, яка готувала мій нагородний лист і збирала матеріали про мене.

Тоді я побачив, що вони зацікавилися мною, і вже більше почав вірити в те, що все вийде. Але всерівно, поки президент не підписав нагородного листа, у мене були сумніви. Я дуже радий і гордий, що мою роботу і мою допомогу оцінили, ще й так високо. Це мене дуже надихнуло і змотивувало й далі працювати в цьому напрямку. Може мої заслуги трішки й перебільшенні, але мені дуже приємно”, – наголосив володар почесної медалі.

Володимир Крижук переконаний, що потрібно робити все можливе, аби трагічні події минулого, зокрема й Волинська трагедія, не розділяли Польщу й Україну, а навпаки об’єднували. І він, мовляв, докладає для цього чимало зусиль.

“Ті страшні події, що сталися 80 років тому, і в багатьох моментах нас роз’єднують, все-таки мають нас об’єднати. І я намагаюся максимально цьому сприяти. Це трагічна і чорна сторінка нашої історії, але, я думаю, ми достойно її перегортаємо. Особливо це помітно зараз, під час війни з росією, коли поляки нам першими простягнули руку допомоги: і біженців приймають, і зброю і фінанси нам надають”, – зауважив Володимир.

Він вважає, що надзвичайно важливим є збереження пам’яті про трагічно загиблих предків. Саме тому планує після закінчення війни створити польсько-українську громадську організацію, яка займатиметься знаходженням, зберіганням й упорядковуванням місць поховання загиблих в роки толітаризму. Особливо українців. Адже, за словами Володимира, на території Польщі є чимало занедбаних могил саме українців, які загинули в ХХ столітті.

“Після закінчення війни ми плануємо разом з поляками знаходити, зберігати й упорядковувати місця поховання загиблих в ті роки. Але не лише тут на Волині, бо в нас з цим більш-менш все нормально, адже поляки цим давно активно займаються, а й з тієї сторони Бугу, що на території Польщі. Там так само є багато поховань українців, які не зовсім належному стані.

І я хочу знаходити місця поховань, або пам’ятні місця, де загинули українці. Бо з цієї сторони теж були дзеркальні події. І ті місця нам українцям теж треба знати, берегти й шанувати. То в цьому напрямку в мене теж є багато задумів, спільних з поляками”, – поділився Володимир Крижук.

До слова, із 7-го липня на Краківському передмісті у Варшаві можна побачити виставку просто неба, на якій можна більше дізнатися про долі українців, нагороджених медаллю «Virtus et Fraternitas» із 2019 р. Є там інформація і про Володимира Крижука.

Зазначимо, що з Рівненської громади не лише Володимир удостоєний медалі «Virtus et Fraternitas». Однією з перших її отримала Олександра Васейко, або як її називають односельчани, баба Шура. Завдяки їй польські археологи знайшли місця масових поховань поляків у Волі Островецькій та Острівках. Жителька села Сокіл півстоліття доглядала могили польської сім’ї, яка загинула в роки міжетнічного протистояння на Волині.