Міць на копитах: як Волинь вразила виставкою коней у Луцьку 1933-го

У 1933-му році Луцьк став центром великої виставки коней, де демонстрували міць, витривалість і красу волинських стаєнь. У час, коли кінь був незамінним помічником у господарстві, транспорті й навіть на полі бою, ця подія стала справжнім святом традицій, праці та гордості краю.

Навіть сьогодні, коли кінну силу давно витіснили двигуни на різних видах палива, ми й далі вимірюємо потужність у «кінських силах». У рекламних описах сучасних кросоверів часто можна зустріти фрази на кшталт: «190 конячок під капотом забезпечують впевненість у будь-якій подорожі».

27-го липня 1933-го року в Луцьку відбулася вже друга виставка коней, яка викликала значний інтерес і широкий резонанс. Захід провели з великим розмахом, а участь у ньому супроводжувалася щирим ентузіазмом як місцевих, так і приїжджих конярів.

Організатором виставки стала Асоціація конярів благородних напівкровних коней на Волині, яку очолював представник давнього волинського роду Олександр Ледуховський. Одним із родових осередків цієї сім’ї була Смордва (тепер Рівненська область), де колись височів розкішний палац, що, на жаль, не зберігся. Саме там проживав Олександр Ледуховський.

Кінні виставки мали одразу кілька важливих завдань. Передусім це була знакова подія для спільноти конярів — своєрідне свято, де вони могли зустрітися, продемонструвати своїх коней, обмінятися досвідом і позмагатися за відзнаки. Водночас захід приваблював і тих, хто шукав породистих коней для розведення чи інших потреб. Важливо, що це була не звичайна торгівля тягловими тваринами — тут представляли саме елітних коней. Окрім того, виставки збирали широку публіку та слугували платформою для популяризації кінної справи й загальної просвіти.

Подію провели на полях між аеродромом і казармами — нині ця територія забудована й розташована в районі сучасної вулиці Зоряної (колишньої Арцеулова). На виставці представили 140 коней із різних стаєнь тодішнього Волинського воєводства. Однією з ключових частин програми стало відзначення найкращих тварин і їхніх власників грошовими преміями. Для цього запросили авторитетне журі з відомих у Польщі фахівців: директора стайні Люблінського воєводства Станіслава Гая, інженера й письменника Яна Ґрабовського, а також полковника Стефана Дембінського — керівника варшавської Військової організації кінного ремонту, який згодом став міністром оборони в еміграції.

Серед почесних гостей був і волинський воєвода Генрик Юзевський. Він пообіцяв і надалі підтримувати розвиток конярства в регіоні на державному рівні.

На виставку звезли коней із найвідоміших волинських стаєнь. Серед них — порицьке племінне господарство Станіслава Чацького, стайня зі Смордви Олександра Ледуховського, господарство з Острожця Августа Ледуховського, маєтки у Шпанові та Олиці Януша Радзівілла, стайня з Воротнева Єжи Єзерського та інші. Утримання таких стаєнь вимагало значних коштів, тож займатися конярством на такому рівні могли лише найбагатші, що добре видно з переліку власників.

Під час виставки діяла спеціальна ремонтна комісія, яка відбирала й закуповувала найкращих коней для державних стаєнь. У Луцьку вона придбала 70 тварин.

Після огляду та закупівель суддівська колегія визначила переможців. Власники семи коней отримали грошові премії по 500 злотих. Ще десять коней були відзначені медалями — двома золотими, чотирма срібними та чотирма бронзовими. Фінансування нагород забезпечували Міністерство військових справ, Міністерство сільського господарства та Міністерство аграрної реформи.

Найбільше відзнак здобули жеребець-мерин «Кабул» і кобила «Корона» зі стайні Чацького в Порицьку. «Корона» вже раніше отримувала нагороди на виставках за межами Волині. Загалом порицькі коні вважалися одними з найкращих серед так званих ремонтних — молодих коней, підготовлених до військової служби — у тодішній Польщі, і не вперше виборювали золоті медалі.

Золоту медаль також здобула кобила «Русалка» з господарства Августа Ледуховського в Острожці.

Срібні відзнаки отримали коні зі стаєнь Олександра Ледуховського зі Смордви, а також Марії та Софії Ледуховських із Бужан. Бронзові медалі дісталися тваринам зі стаєнь Павла Галіка з Хорлуп, Єжи Єзерського з Воротнева та інших представників родини Ледуховських.

Коней із менш відомих господарств також не оминули увагою — їх відзначили грамотами та грошовими заохоченнями.

Завершенням події стали урочистий кінний парад і видовищні показові заїзди.

Уже наступного року в Луцьку провели третю виставку коней, де представили близько 80 тварин. Попри меншу кількість учасників, цього разу вручили значно більше нагород і грошових премій, охопивши ширше коло племінних господарств і стаєнь.

Окрім виставок, у місті регулярно відбувалися кінні змагання, які привертали значну увагу публіки. Їх організовував Волинський їздецький клуб. У цих перегонах активно брали участь коні з великих стаєнь і нерідко здобували перемоги.

Матеріал підготовлено за інформацією з сайту «Хроніки Любарта».